Степан Наливайко - Таємниці розкриває санскрит

Що перегукується з волинськими легендами про затонуле місто на дні Світязя. Цікаво, що не так далеко від Волині, вже біля іншого Світязя, в Туровській землі, маємо назву Дворець . А назви Дварак і Дворець — тотожні. Ще один Світязь є на півдні Литви. Таке сусідування трьох Світязів, особливо волинського й туровського, якраз в ареалі замешкання ятвягів і туровців, видається невипадковим і ще раз нагадує про споріднені рігведійські племена яду й турвашу, про Яду й Турвашу, родоначальників ядавів-ятвягів і турвашу-туровців. А Яду й Турвашу, як засвідчує давньоіндійський міф — рідні брати. Тобто і їхні племена — братні.

З епітетом Крішни Гопала , який має різновиди Гопа, Гопака, Гопалака , (сучасне звучання Гопак та Гопалак ), споріднена й назва нашого знаменитого гопака, яка означає «пастушок». Цей танок, певно, був колись пастушницьким і воїнським танком, ща мав магічне значення. Недарма він так полюбився запорозьким козакам, теж, по суті, професійним воїнам. Крішна якраз і був пастушницьким та воїнським божеством, тоді як його старший брат Балавіра (Балвір, Бальвір, Балбир в українських прізвищах) — землеробським, що й засвідчує його атрибут — плуг.

Крішна — земне втілення Вішну, захисника світу, Всевишнього, а його дружина Рукміні — втілення Лакшмі, дружини Вішну. Лакшмі — богиня щастя, багатства й сімейної злагоди, ім'я її та функції тотожні латиській та литовській Лайме, теж богині, ім'я якої і сьогодні популярне в прибалтійських народів — його має, наприклад, відома співачка Лайма Вайкуле. На слов'янському грунті, судячи з усього, індійській Лакшмі й прибалтійській Лайме відповідає Лада, дружина бога Ладо, тотожного індійському Вішну. Польський історик Стрийковський свідчить, що свято богові Ладо відзначалося з 25 травня до 25 червня, тобто воно було тотожне святові Йвана Купали.

У латишів і литовців Лайме — богиня щастя й долі, вона допомагає дівчатам вибрати нареченого, веде молодих до вінця, а в латиських народних піснях пов'язується з Сонцем. Нагадаємо принагідно, що досліджував ці пісні Кріш'ян <207> Барон, ім'я якого і є дещо видозміненим варіантом імені Крішна. У наших весільних піснях слово ладо вживається щодо молодого чи молодої, а у веснянках — як приспів. Густинський літопис (XVII ст.) пише, що Ладо — бог одруження і всілякого благополуччя, що йому приносять пожертву ті, хто прагне одруження і щасливого подружнього життя. Чеська пам'ятка, датована 1202 роком, ототожнює Ладу з Венерою (ДВ, 110–111). А Вішну й Лакшмі — батьки бога кохання Ками (Камадеви), озброєного луком із тятивою з бджіл і квітковими стрілами, якими він вражає серця і зароджує в них кохання.

За легендами, прекрасна Лакшмі, як і Афродіта, постала з піни морської, коли на початку світу боги сколочували первісний океан. Інші легенди називають Лакшмі донькою легендарного мудреця-брахмана Бгрігу, який доводився прадідом Яду й Турвашу по матері. Як утіленням Вішну є Крішна й Рама, так утіленням Лакшмі є Сіта, дружина Рами, героя «Рамаяни», й Рукміні (пор. литовське прізвище Рукмане ), дружина Крішни й донька царя Бгішмаки (ім'я тотожне українському прізвищу Бушмака ). У війні, описаній в «Махабгараті», яку індійська традиція відносить до 3138 року до н.е., Крішна виступає на боці пандавів. Тоді як його плем'я, ядави, тотожні літописним ятвягам, і старший брат Баладева виступали на боці кауравів, двоюрідних братів пандавів. А військо кауравів очолював могутній воїн Бгішма, ім'я якого знову-таки перегукується з українським прізвищем Бушма . Обидва імені, Бушма й Бушмака , означають «Грізний» і сходять до санскритської дієслівної основи бгая - «боятися», «відчувати острах» (СРС, 475). Тобто ці імена мають типове для воїна значення — «той, хто наганяє на ворогів страху», «той, кого бояться вороги».

Лакшмі має ще одне ім'я — Падма , яке означає «Лотос», а лотос — найраніша й найпоширеніша емблема Сонця, символ незаплямованої чистоти й духовної досконалості, довершеності творіння. Вішну в одній із своїх чотирьох рук тримає лотос (в інших трьох — булаву-данду, диск-чакру та мушлю). Лакшмі, дружина Вішну, під час творення світу плавала на пелюстках розквітлого лотоса. На лотосі, який виростає з пупка Вішну, спочиває творець світу Брахма, а Вішну й Брахма разом із Шівою складають індійську трійцю, так звану трімурті, й уособлюють тризуб. Із лотосом на індійському грунті пов'язана величезна кількість божественних і міфічних персонажів, царів і мудреців, рослин, сузір'їв та важливих термінів. Боги й царі сидять на лотосових тронах, лотос — один із провідних образів в образотворчому мистецтві, архітектурі, іконографії, поезії. Епітети зі значенням «Лотосоокий» найчастіше вживаються саме щодо Вішну та двох його найпопулярніших аватар-перевтілень — Рами й Крішни, а «Лотосоока» — щодо їхніх дружин. Червоний лотос — символ сучасної Індії.