Володимир Лунікін - Безпека життєдіяльності

Особистість кожної людини індивідуальна і неповторна. Це дуже важливе теоретичне положення має особливе значення для вирішення практичних завдань, пов'язаних із розумінням людини і дією на неї. Разом з тим ми маємо закономірності формування і функціонування людини та її безпеки.

З метою вивчення безпеки абсолютної найважливішим є спрямованість особистості — внутрішній світ людини, її духовні цінності.

Спрямованість і риси характеру мають дуже велике значення для правильного розуміння безпеки абсолютної.

Але особистість, як правило, існує в суспільстві. У суспільстві існують відповідні соціальні цінності — ідеологія, мораль, традиції і звичаї, на основі яких функціонують соціальні критерії поведінки членів суспільства у всіх сферах, в тому числі і забезпеченні системи безпеки життєдіяльності. Кожний член суспільства повинен протягом всього свого життя дотримуватися існуючих норм безпеки життєдіяльності. Суспільство, у свою чергу, виконує соціальний контроль за безпекою життєдіяльності індивідуума — дає оцінку їх вчинкам у сфері безпеки життєдіяльності, схвалює або відхиляє їх, приймаючи у відповідних випадках ті чи інші санкції — таким чином, безпека кожної людини залежить від інших, тобто його безпека відносна. Особистість не може жити поза суспільством, без спілкування із собі подібними.

1.1.3. Життєдіяльність як процес існування та самореалізації індивіда в єдності життєвих потреб і можливостей.

На людину протягом всього його життя діють багаточис-?/,'. ленні чинники зовнішнього світу. Особистість у відповідності зі своєю спрямованістю оцінює їх, приймаючи значимі і відкидаючи байдужі. Значимі впливи, що переломлюються через спрямованість, викликають бажання, інтереси, стосунки і мотиви, які людина намагається реалізувати у своїй поведінці. Роль спрямованості в життєдіяльності людини дуже велика, однак тут мають велике значення й інші компоненти структИри ІНДР

17

В силу специфіки свого характеру чи здібностей людина може недооцінювати ті чи інші життєво важливі дії. їх характер і здатність впливу на формування і реалізації бажань, інтересів, стосунків, мотивів. Життєдіяльність людини здійснюється засобами багатьох життєвих функцій. Це відчуття, сприйняття, пам'ять, мислення, уява, мова та інші. На основі цих функцій протікають процеси життєдіяльності. Людина відчуває, сприймає, запам'ятовує, думає, творить, передає свої думки з допомогою мови. Особистість накладає відповідний відбиток на протікання цих процесів життєдіяльності, робить 'їх специфічними для кожної людини.

Життєдіяльність людини здійснюється цілеспрямовано. У кожний даний момент часу людина звертає увагу на ті чи інші предмети і явища життєдіяльності, які необхідно оцінити. Увага є основою протікання всіх процесів життєдіяльності.

Щоб реалізувати свої задуми, необхідно діяти. А це можливо лише за вольової регуляції людської поведінки. Розуміння волі у цілеспрямованій життєдіяльності мало відрізняється від того розуміння, яке використовується в художній літературі і повсякденному житті.

Людина не є автоматом, що без емоцій реалізовує свої задуми. В процесі діяльності вона радіє або печалиться, обурюється або захоплюється, веселиться чи сумує. Людина кохає, ненавидить, любується природою і творами мистецтва, відчуває страх, гнів, горе, радість. Все це — емоції і почуття людини, які виникають у процесі її взаємодії із зовнішнім світом і залежать від ряду реалізації інтересів, бажань, мотивів. Емоції і почуття розрізняють за полярністю — позитивні і негативні (приємні і неприємні), вони можуть бути стенічними (активними, такими, що підвищують життєдіяльність) й астенічними (пасивними).

У кожний даний момент часу індивідуум переживає той чи інший психічний стан, на фоні якого обумовлюється його діяльність. Психічний стан у багатьох випадках зумовлюється емоційно-почуттєвою сферою; в цьому разі часто говорять про емоційний стан. Ми знаємо, наприклад, яке велике значення в нашому житті відіграє настрій. Із емоційного стану виділимо стан фрустрації, стресу і психічного напруження.

Стан фрустрації виникає тоді, коли на шляху досягнення тієї чи іншої мети з'являються перепони, які є непереборними або уявляються такими для індивідуума. Самі перешкоди (за

18

рубежем кажуть — блокуючі бар'єри) називають фрустраторами. Фрустрація — це переживання невдач, незадоволеності, неможливості вчинити дію.