Володимир Лунікін - Безпека життєдіяльності

Однак головною особливістю людини, що відрізняє її від інших видів, є новий спосіб взаємодії з природою через створювану нею культуру. Як могутня соціальна система людство створює на Землі своє культурне середовище.

Процес взаємодії людини і природи суперечливий. Він пов'язаний із дедалі зростаючим рівнем технічного і соціального прогресу. Технічна могутність людини досягла масштабів, які дорівнюють природнім. Так, будівельна і гірничовидобувна техніка щороку переміщує на поверхні землі більше матеріалу, ніж зноситься в моря усіма ріками світу внаслідок водної ерозії. Людська діяльність на планеті змінює клімат, впливає на склад атмосфери і світовий океан.

У минулому було чимало прикладів деградації середовища і підриву економіки цілих народів через стихійний розвиток взаємовідносин з природою (Олешківські піски, обезліснення Північної Африки і Альп, Аральське море, Чорнобиль, викид ціаністого калію золотодобувною компанією Австралії в Румунії у річки Тису і Дунай та інші).

Проте, разом з технічним оснащенням зростає і наукова озброєність людства. Одним із успіхів природознавства XX ст. стало усвідомлення діалектичності єдності суспільства і природи, необхідності переходу від концепції панування людини над природою до концепції взаємодії з нею.

В.І.Вернадський у першій половині нашого століття передбачав трансформацію біосфери в ноосферу — сферу розуму, сформовану на засадах доцільності й наукової довершеності.

Розвиток безпеки життєдіяльності як науки з притаманними "їй законами підказав, що людське суспільство у своїх зв'язках з природою також має підпорядковуватись екологічним за-

21

конам. Це різко змінило роль науки. Безпека життєдіяльності набула особливої відповідальності за вирішення багатьох проблем, пов'язаних із способами господарської діяльності. Головні з них: проблеми раціонального використання природних ресурсів і забезпечення стійкості середовища існування.

Екологічні проблеми сьогодні перетворились у проблеми політичні, бо представляють інтереси соціальних груп, класів, держав, соціально-політичних систем. Тому Президент України Л.Д.Кучма, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада України виділили екологічну проблему як складову науки "Безпека життєдіяльності", як програму першочергового значення в перебудовчому процесі.

1.1.6. Житєдіяльність як комплекс взаємозв'язків у системі "людина-життєве середовище"

Для більш об'єктивного та повного розуміння питань безпеки життєдіяльності людини необхідно цю проблему розглядати в єдиній системі "Людина-виробництво-середовище". Людина взаємодіє з природою, є її складовою частиною. Сучасне промислове виробництво забруднює навколишнє середовище пиловими, газовими та тепловими викидами, промисловими стоками, електромагнітними полями, іонізуючими та шумовими випромінюваннями, іншими фізичними факторами. Таке втручання в навколишнє природне середовище порушує його основний закон стабільного розвитку й економічної рівноваги і веде людство до екологічної катастрофи. Об'єктивні дані свідчать про неухильне зростання кількості аварій і катастроф, тяжких захворювань, виробничого і побутового травматизму. Сьогодні характерна тенденція до зменшення імовірності кожної окремої негативної події, значного зростання масштабу її наслідків.

За останні 20 років нашого століття сталося 56 відсотків найбільш значущих катастроф у промисловості і на транспорті, а у 80-ті роки — майже 33 відсотки. Незважаючи на вдосконалення технічних засобів, аварійність та її наслідки невпинно зростають.

Зростають на землі і стихійні лиха, їх кількість у 1990 році подвоїлася у порівнянні з 1960 роком.

В екологічно несприятливих умовах проживає п'ята части-

22

на населення України. Реальна загроза здоров'ю людей існує в регіонах: Закарпаття, Запоріжжя, Чернівці, Донбас, Приазов'я та інші.

У районі Чорнобильської АЕС, де радіоактивний фон складає 5 107 кюрі, продовжує проживати більше 230 тисяч чоловік.

За даними фахівців погіршення стану здоров'я населення на 60–90 відсотків залежить від низької якості навколишнього середовища і продуктів харчування.

У країні неухильно знижується тривалість життя, особливо у чоловіків. У 1964–1965 рр. вона становила 66,1 роки, а за останній час зменшилась до 63,9 року. У багатьох регіонах України народжуваність нижче смертності.

Для ряду країн світу типовим є аварійне забруднення навколишнього середовища токсичними хімічними речовинами. Невпинно зростає кількість отруєнь у сфері виробництва та в побуті.