Володимир Лунікін - Безпека життєдіяльності

Людина постійно взаємодіє з природою, становить її складову частину. В процесі різних видів діяльності людина змінює навколишнє середовище, негативно впливає на стан довкілля. Технологічні процеси сучасного виробництва забруднюють навколишнє середовище пиловими, газовими та тепловими викидами, промисловими стоками, електромагнітними полями, іонізуючими та шумовими випромінюваннями, іншими фізичними та хімічними чинниками. Таке втручання в навколишнє сере-

12

довище порушує його основний закон стабільного розвитку та екологічної рівноваги і веде людство до екологічної катастрофи. Об'єктивні дані свідчать про неухильне зростання на земній кулі кількості аварій та катастроф, тяжких захворювань, виробничого та побутового травматизму. За останні 20 років XX століття відбулося 56 % усіх найбільш крупних катастроф у промисловості і на транспорті. Незважаючи на вдосконалення технічних засобів виробництва, аварійність та її наслідки невпинно зростають.

Побільшало на Землі і стихійних лих. їх кількість у 1990 році подво'ілась порівняно з 1960 роком. Стихійні явища за рік спричиняють загибель до 250 тис. чоловік у світі, піддають загрозі життя близько 25 млн. чоловік.

Для багатьох країн світу типовим є аварійне забруднення навколишнього середовища токсичними хімічними речовинами. Невпинно зростає кількість отруєнь у сфері виробництва та в побуті.

Дані Міжнародної організації праці свідчать про щорічну загибель на виробництві у світі 200 тис. чоловік. Крім того, отримують травми ще 120 млн. чоловік. Кожні 3 хвилини внаслідок виробничого травматизму на земній кулі гине один робітник. У світі налічується майже 500 млн. інвалідів, кожний п'ятий став ним через нещасний випадок.

В Україні втрати виробничого потенціалу щорічно становлять 120–130 тис. чоловік, з них близько 1,5 тис. гине, майже 17 тис. стають інвалідами праці, більше 5 тис. отримують професійні захворювання. Тільки за 1996–1999 роки в Україні загинуло на виробництві майже 9 тис. чоловік. Але це лише верхівка айсбергу, основу якого становить невиробничий травматизм. Починаючи з 1990 року, стан безпеки життєдіяльності населення і травматизму в побуті стає все більш критичним. Тільки травми із смертельними наслідками у невиробничій сфері отримують щорічно більше 70 тис. чоловік. Таким чином, на одного загиблого на виробництві припадає 50 чоловік, які загинули у побуті. 70–80 % загиблих становлять чоловіки віком ЗО -50 років. Кожного року смертельно травмується близько 3 тис. дітей. Від дорожньо-транспортних пригод та пожеж за рік гине більше 8 тис. чоловік, від різних видів отруєння (включаючи алкогольне) — близько 13 тис., самогубства та вбивства — більше 20 тис., утеплення та занурення — близько 5 тис. чоловік.

В цілому у виробничій сфері та побуті кожний рік зазнає травмування понад 1 млн. чоловік.

13

Становище, що склалося із безпекою життєдіяльності в Україні, щорічно призводить до втрат 0,15 — 0,16 % населення держави.

Крім того, п'ята частина населення України проживає в екологічно несприятливих умовах. Реальна загроза здоров'ю людей існує у районах Приазов'я, Донбасу, Запоріжжі, Кривому Розі та інших.

У районі Чорнобильської АЕС, де радіаційний фон перевищує допустимий, продовжує проживати більше 230 тис. чоловік.

За даними фахівців, погіршення стану здоров'я населення на 60–90 % залежить від низької якості навколишнього середовища, продуктів харчування та питної води.

В Україні неухильно знижується тривалість життя, особливо у чоловіків. У 1964–1965 р.р. вона становила 66,1 років, а за останнє десятиріччя XX століття зменшилась до 63,9 років. Практично в усіх регіонах України народжуваність опинилась нижче смертності.

Наведені статистичні дані свідчать про безперечну актуальність проблем, пов'язаних із забезпеченням життєдіяльності людини та збереженням навколишнього природного середовища на сучасному етапі розвитку суспільства.

"Кожна людина має право на життя…" (стаття з "Декларації прав людини"). Без забезпечення необхідної безпеки життєдіяльності людини неможливо повною мірою скористатися цим правом. Саме тому Організація Об'єднаних Націй визначила лейтмотивом своєї діяльності на найближчі 50 років перехід від безпеки держав до безпеки особи.

Шановний читачу! Автори цілком розуміють, що викладені у навчальному посібнику положення і факти з багатьох аспектів можуть бути дискусійними і вимагають додаткових досліджень та опрацювань. Автори з вдячністю приймуть усі зауваження і побажання, які просимо надсилати за адресою: Україна, 61002, Харків — 2, вул. Революції, 12, Харківська державна академія міського господарства, кафедра "Безпека життєдіяльності", і які будуть враховані при перевиданні книги.