Зиґмунд Фройд - Тлумачення снів

Вже неоплатонік Плотін (за Du Prel (1885, 276) писав: «Коли прокидається жадання, тоді приходить уява і підносить нам нібито об’єкт цього жадання» («Еннеада» IV, 4, 17) ( прим. авт. з вид. 1914).

Неймовірно, з яким завзяттям читачі і критики не бажають прийняти цю обставину і нехтують істотною відмінністю явного і прихованого змісту сновидінь. [ Прим. авт. У виданнях з 1914 додано: Яскравим винятком є одне місце в статті Джеймса Суллі «Сни як об’явлення», цінність якої не варто применшувати через те, що я лише тут на неї посилаюся (с. 364): «Відтак, можна зрозуміти, що сни не є повною нісенітницею, як стверджували такі авторитети, як Чосер, Шекспір і Мільтон. Хаотичне нагромадження нічних видінь має сенс і дає нове знання. Як зашифровані листи по ретельному вивченні сни втрачають початковий вигляд нісенітниці й набирають характеру серйозної й осмисленої звістки. Вдаючись до іншого образу, сни нагадують палімпсест, у якому під маловартісним поверховим текстом ховається давніше цінне послання» (виділення З. Фройда)].

У тогочасній Австро-Угорщині такі призначення затверджував міністр освіти ( прим. пер.).

Дивовижно, як моя пам’ять поза станом сну обмежила себе заради аналізу. Насправді, я знав п’ятьох своїх дядьків і одного з них дуже любив і поважав. Однак на мить, коли я подолав опір тлумаченню свого сну, я запевнив себе, буцімто мав лише одного дядька – того, що бачив уві сні (прим. авт.).

Raison d’être (фр.) – призначення ( прим. пер. ).

Das Beste, was du wissen kannst, Darfst du den Buben doch nicht sagen. Цей рядок з «Фауста» В. Гете, надзвичайно цінованого автором, подаємо у перекладі М. Лукаша (пер.).

Пані доктор Г. фон Гуґ-Гельмут у 1915 році повідомила (у «Intern. Zeitschr. f. arztl. Psychoanalyse III») про сон, який, можливо, ліпше за будь-який інший виправдовує мій термін «деформація». У цьому сні деформація відбувається тим самим шляхом, який застосовує поштова цензура, вимазуючи у листах усі рядки, що видаються їй невідповідними. Поштова цензура робить ці рядки нечитабельними, цензура сну заміняє такі місця нерозбірливим мимренням.

Для ліпшого розуміння, зазначу, що сновидиця є культурною, шанованою дамою, 50-річною вдовою померлого близько 12 років тому офіцера високого рангу, мати дорослих синів, один з яких на час даного сну перебував у військовому поході.

Відтак, наводжу цей сон про «любовні послуги» [Liebesdienste]. Уві сні «пацієнтка пішла у гарнізонний шпиталь № 1 і сказала вартовому, що має побачити головного лікаря… (назвавши насправді невідоме їй прізвище), оскільки хоче добровільно прислужитися шпиталю. З того, як виразно вона це вимовила з притиском на “прислужитися”, унтер-офіцер одразу збагнув, що йдеться про “любовні послуги”. Трохи повагавшись, з огляду на її поважний вік, вартовий пропустив її у шпиталь. Але замість того, щоб іти просто до головного лікаря, вона потрапляє у велику напівтемну залу, де навколо довгого столу стоять і сидять численні офіцери й військові лікарі. Вона звертається зі своїм клопотанням до штабного лікаря, який розуміє її з перших слів. Її репліка уві сні дослівно така: “Я і багато інших жінок і молоді дівчата у Відні готові… – тут її мова перетворюється на бурмотіння – …солдатів і офіцерів незалежно від рангу…” З почасти збентежених, почасти лукавих мін офіцерів вона бачить, що всі присутні зрозуміли суть пропозиції. Дама веде далі: “Я знаю, що наше рішення видається дивним, але воно цілком зважене. Солдата на війні не питають, хоче він померти чи ні”. На кілька хвилин западає напружене мовчання. Тоді штабний лікар кладе руку їй на груди і каже: “Мадам, якби, з такої нагоди, справді дійшло до…(бурмотіння)”. Вона сахається від нього, подумавши при цьому: “Він такий самий, як решта!” і заперечує: “Господи Милосердний! Я літня жінка і, ймовірно, геть не зможу. В кожному разі має бути дотримано умови: зважати на вік – так, щоб старша жінка і юнак не… (бурмотіння)… Це було б жахливо”. На що штабний лікар: “Я цілковито вас розумію”. Деякі офіцери, серед них один, що замолоду підбивав до неї клинці, голосно розреготалися, і дама забажала, щоб її повели до знайомого їй головного лікаря, маючи на увазі владнати справу у належний спосіб. На своє велике збентеження, вона не пригадує його прізвища. Однак штабний лікар украй ввічливо і шанобливо підказує їй потрібне прізвище і показує шлях на горішній поверх вузькими залізними гвинтовими сходами, що ведуть нагору безпосередньо з зали. Піднімаючись, вона чує, як один офіцер каже: “Це колосальне рішення, незалежно від того, молода жінка чи стара! Молодчага вона!”