Зиґмунд Фройд - Тлумачення снів

Д-р Альф. Робітцек звернув мою увагу на те, що східний сонник, жалюгідними наслідуваннями якого є наші, тлумачить елементи сновидіння, здебільшого, за співзвучністю і подібністю слів. Тим, що ця аналогія після перекладу на нашу мову втратилася, пояснюється незбагненність у тлумаченнях у наших народних сонниках. Щодо особливого значення гри слів у давніх східних культурах докладно розповідає археолог Гуго Вінклер (прим. авт. з 1909).

Найбільш яскравий приклад тлумачення снів, який дійшов до нас з давнини, ґрунтується на грі слів. Артемідор (Кн. IV, розд. 24, стор. 255) розповідає: Арістандр надзвичайно вдало витлумачив Александру Македонському його сновидіння, коли той взяв в облогу Тіру і був розгніваний затятим опором міста. Уві сні він побачив сатира, що танцював на його щиті. Арістандр випадково перебував поблизу Тіри в очікуванні царя з сирійської кампанії. Розклавши слово «сатир» ([σάτυρος]) на його складові σά і τυρος, Арістандр спонукав царя посилити облогу і взяти місто (σ́α Τύρος = Тира твоя). Справді, сни настільки тісно пов’язані зі словесним компонентом, що Ференці (Ferenczi, 1910) цілком справедливо зауважує, що кожна мова має і свою власну мову снів. Сни зазвичай не перекладаються на інші мови, і я думаю, це має стосуватися також книжки на кшталт цієї ( прим. авт. з 1911).

Утім д-р А. А. Брілль з Нью-Йорка, а після нього також інші, зуміли успішно перекласти «Тлумачення сновидінь» ( прим. авт. з 1930).

Після написання цієї книжки мені потрапила в руки праця Штумпфа (Stumpf, 1899), яка збігається з моїм бажанням довести, що сни мають сенс і підлягають тлумаченню. Автор, однак, обстоює алегорично-символічний метод, ніяк не гарантуючи надійність процедури ( прим. авт.).

Традиційне написання німецького прізвища «Бреєр» (за хибним російським взірцем; пор. також: Freud – Фрейд, Breuer – Брейер) суперечить сучасним нормам транслітерації ( прим. пер.).

Breuer und Freud, Studien über Hysterie, Wien 1895, 2. Aufl., 1909 ( прим. авт.).

Зільберер (Silberer, 1909, 1910, 1912) зробив вагомий внесок у тлумачення снів безпосередніми спостереженнями цього перетворення уявлень у зорові образи (Jahrbuch der Psychoanalyse I і II, стор. 1809 і далі) (прим. авт. у вид. з 1919).

«Кожен психолог зобов’язаний зізнаватися у власних слабкостях, якщо знає, що це проллє світло на якусь темну

проблему» ( фр.).

Це перший сон, який я піддав детальному тлумаченню ( прим. авт. у вид. з 1914).

Участь цієї третьої особи може пояснити також скарги на болі в животі . Йдеться, ясна річ, про мою дружину: болі в животі нагадують мені про один випадок, коли вона виявила боязкість. Мушу зізнатися, що у своєму сні я не надто ніжно ставлюся до дружини і до Ірми, але мене має вибачити те, що я порівнюю обох з ідеалом слухняної пацієнтки ( прим. авт.).

Я відчуваю, що тлумачення цієї частини сну не розкриває весь його прихований зміст. Якби я заглибився у порівняння трьох жінок, то я відхилився далеко вбік. У кожному сні є бодай один епізод, що робить його по-справжньому незрозумілим – оце є та пуповина, що з’єднує сон з невідомим ( прим. авт.).

Ідеться про видатного австрійського фізіолога, лікаря і винахідника Ернста Фляйшля фон Марксова (Ernst Fleischl Edler von Marxow), що наприкінці життя став наркозалежним через тяжкий постампутаційний синдром ( прим. пер.).

Маються на увазі персонажі роману Фріца Ройтера Ut mine Stromtid («За мого учнівства») (прим. пер.).

Слово «ананас» дивним чином нагадує прізвище моєї пацієнтки Ірми ( прим. авт.).

Щодо цього сон не був пророчим, але справдився в іншому сенсі – «невизнані» болі в животі у моєї пацієнтки, за які я не хотів брати на себе відповідальність, виявилися провісниками жовчнокам’яної хвороби ( прим. авт. , видалена у виданні 1925).

Поза сумнівом, ідеться про Вільгельма Фліса, німецького оториноларинголога й психоаналітика, автора теорії бісексуальності, який істотно вплинув на З. Фройда, зокрема у період написання «Тлумачення снів» ( прим. пер.).

Зрозуміло, я виклав аж ніяк не все, що спадало мені на думку у процесі тлумачення (прим. авт.).

Сон спраглого привертав також увагу Вайґандта, який пише з цього приводу (Weygandt, 1893, стор. 41): «Відчуття спраги сприймається всіма найвиразніше, викликаючи стале уявлення про вгамування цієї потреби. Способи, якими сон передає вгамування спраги, різні і залежать від короткотермінової пам’яті. Зазвичай після ілюзії вгамування спраги уві сні виникає розчарування через недостатній ефект такого уявного вдоволення». Автор не відзначає, однак, універсальності реакції сну на подразник. Те, що інші особи, відчувши вночі спрагу, прокидаються без сновидь, не суперечить моїм твердженням, а показує тільки, що такі особи мають менш міцний сон. Пор. також у Ісайї, ХХІХ, 8: «І буде, мов бачить голодний у сні, ніби їсть, а прокинеться він і порожня душа його, і мов спрагнений бачить у сні, ніби п’є, а прокинеться він і ось змучений, а душа його спрагнена!» (прим. авт.; цитата з Біблії подається у пер. І. Огієнка).