Зиґмунд Фройд - Тлумачення снів

Перелічені письменники славилися як знавці паризького богемно-аристократичного світу своєї доби ( прим. пер.).

«Хатина Сімоні», названа на честь Фрідріха Сімоні, першого підкорювача Високого Дахштайна – альпіністська і лижна база високо над Гальштатом у Верхній Австрії ( прим. пер.).

Невдовзі по тому сімдесятирічна бабуся практично повторила сон своєї молодшої онуки. Вимушено проголодувавши цілий день через болі, спричинені блукаючою ниркою, вона побачила вночі сон (що, напевне, переніс її у часи її щасливого дівування), в якому її запросили в гості на сніданок і обід і частували вишуканими делікатесами (прим. авт.).

Ретельніше дослідження душевного життя дитини показує, втім, що сексуальний елемент відіграє в ньому доволі істотну роль, якому, щоправда, не приділяли достатньої уваги. Ця обставина й змушує нас до певної міри сумніватися у безтурботності дитинства, про яку ми, дорослі, часто згадуємо з таким захватом. (Див. мої «Три статті про теорію статевого потягу» («Drei Abhandlungen zurSexualTheorie», 1905) ( прим. авт. у вид. з 1911.)

Тобто, на початку травня (прим. пер.).

Слід зазначити, що у маленьких дітей трапляються іноді надзвичайно складні і непрості для аналізу сни, а, з іншого боку, сни, що мають простий інфантильний характер, нерідко сняться дорослим. Наскільки рясні несподіваним матеріалом сни бувають у дітей у віці від чотирьох до п’яти років, показано у моєму «Аналізі фобії п’ятирічного хлопчика» («Analyse der Phobie eines 5 jährigen Knaben», 1909) і у Юнга у «Про конфлікти дитячої душі» (Jung,»Über Konflikte der kindlichen Seele«, 1910). Аналітично витлумачені дитячі сни див. також у Гуг-Гельмута (Hug-Hellmuth, 1911 і 1913), Путнама (Putnam, 1912), ван Раальте (van Raalte, 1912), Шпільрайна (Spielrein, 1913) і Тауска (Tausk, 1913). Дитячі сни також подають Б’янш’єрі (Bianchieri, 1912), Буземан (Busemann, 1909 і 1910), Долья і Б’янш’єрі (Doglia, Bianchieri, 1910-11) а особливо Віґам, (Wiggam, 1909), який підкреслює їхню тенденцію до виконання бажань. З іншого боку, у дорослих сновидіння інфантильного типу спостерігаються частіше у незвичних життєвих умовах. Так, Отто Норденск’єльд у своїй книжці «Антарктика» розповідає про екіпаж судна, з яким він перебував цілу зиму (1904, т. I, с. 366): «Спрямування наших думок найвиразніше відбилося у наших снах, які ніколи не відзначалися такою жвавістю і чисельністю, як у той період. Навіть ті з нас, кому, за інших обставин, мало що снилося, тепер мали на ранок довжелезні історії, якими ми зазвичай обмінювалися, обговорюючи враження ночі. Всі ці історії повертали нас у світ, від якого ми тепер були відрізані, але часто пристосовувалися до умов нашого поточного життя. У такому, дуже характерному сні, один з наших товаришів опинився у школі за партою і білував крихітних тюленів, виготовлених спеціально для навчальних потреб. Найчастіше, втім, наші сни оберталися навколо їжі й питва. Один з членів команди, особливо схильний до сновидінь про бенкети у великому товаристві, щиро радів з нагоди розповісти вранці, що він «їв обід з трьох страв»; комусь іншому снилося курево – цілі гори тютюну, третьому – корабель, що мчався по морю на всіх вітрилах. Варто згадати ще один сон: прибуває листоноша і пояснює, чому стільки часу не було листів – він їх віддав за хибною адресою і насилу, нині, повернув назад. Цілком природно, що нам снилися неймовірні речі, але більшою мірою вражав наочний брак фантазії майже в усіх снах – моїх власних і всіх моїх товаришів. З психологічної точки зору було б надзвичайно цікаво записати всі ці сни. І можна зрозуміти, яким жаданим був сон, що давав кожному з нас усе те, чого нам так нестерпно хотілося». Цитую також Дю Преля (Du Prel, 1885, стор. 231): «Мунго Парк, конаючи зі спраги під час подорожі Африкою, безнастанно бачив уві сні багаті щедро зрошені водою долини і луки своєї батьківщини. Так само барон Тренк, в’язень Магдебурзької фортеці, страждаючи від голоду, уві сні бачив навколо себе численні тарелі з наїдками, і Георг Бак, учасник першої експедиції Франкліна, на порозі голодної смерті внаслідок жахливих поневірянь безнастанно бачив у снах велику кількість їжі» ( прим. авт. у вид. з 1914).

Угорське ж прислів’я, що наводить Ференці, стверджує дещо ширше, що «свиням сняться жолуді, а гусям кукурудза». Єврейське прислів’я говорить: «Курці просо сниться» (Sammlung jud. Sprichw. U. Redensarten, herausg. V. Bernstein, 2 Aufl., S. 1 160, Nr. 7) (прим. авт.).

Я аж ніяк не стверджую, буцімто до мене жоден автор не пов’язував сновидіння з виконанням бажання. (Див. перші рядки наступного розділу.) Хто надає вагу вказівкам на ранні витоки ідеї, може звернути увагу на згадки про Герофіла, лікаря часів Птолемея I, який (за Büchsenschütz, 1868, стор. 33) розрізняв три ґатунки снів: послані богами; природні, які виникають тоді, коли душа малює собі картини того, що їй приємне і що трапиться, і мішані сни, що виникають самочинно з образів, у яких ми бачимо те, чого бажаємо. Штерке (J. Stärcke (1913, стор. 248) виокремлює зі збірки Шернера сон, який сам автор вважає виконанням бажання (с. 239). Шернер пише (Scherner, 1861, стор. 239): «Уява уві сні виконує жадання притомної свідомості так охоче тому, що воно емоційно активне у ній». Такий сон Шернер відносить до «снів настрою»; близько до них стоять сни «чоловічої й жіночої любовної жаги», а також – сни «прикрого гумору». Як бачимо, у Шернера немає навіть мови про надання жаданням значення більшого за будь-який інший прояв притомного стану, не згадуючи вже про зв’язок бажання з природою сновидіння як такого ( прим. авт.).