Ліз Бурбо - Слухай своє тіло – найкращого друга у всьому світі

Безсумнівно, що схильність чинити опір особливо виявляють люди з сильним характером. Їм доведеться в якомусь розумінні працювати над собою вдвічі більше, але й винагорода буде не меншою. Наразі найважливіше для тебе – це ти сам. Не сходь зі свого шляху, не відступай, щодня здобувай свою невеличку перемогу й мало-помалу ти побачиш, як реалізується в житті все тобою задумане.

У цій книзі я часто вживатиму слово БОГ, а також згадуватиму деякі уривки з учення ІСУСА, але май на увазі, що моя мета тут не обговорювати релігію. Насправді на увесь світ є лише одна релігія: любов до себе й до свого ближнього, прийняття себе та прийняття інших такими, які вони є. Ти не можеш заперечити БОГА, бо, як усе суще на Землі, ти є одним з ЙОГО проявів.

Щоб стати володарем свого життя, ти маєш бути більш свідомим. Рівень людської свідомості за наших часів настільки слабкий, що люди здебільшого насправді й не знають, що говорять, роблять і думають; свідомість нібито рухається машинально. Скільки разів на день тобі доводилося ставити запитання, перш ніж діяти чи говорити? Сьогодні пора вже ставати більш усвідомленим.

Усе, що ти сприймаєш чуттями, усе, що ти бачиш на власні очі, усе, що чуєш вухами, часто є ілюзією, опосередкованою твоїм еґо. Реальність – це те, що відбувається в невидимому світі, у світі думки. Перш ніж він стане видимим, усе має пройти через невидимий план. Ти вже збагнув, що на Землі немає нічого, що не було б спершу уявою, думкою або мрією? І цією великою силою володіють усі люди.

Творчості немає в мінеральному, рослинному та тваринному світі. По-справжньому може творити в цьому світі єдине створіння – людина. Звісно, тварини створюють щось на кшталт гнізд, різних схованок, але вони роблять це інстинктивно, щоб вижити і розмножитися, а не усвідомлено, як людина. Остання досягла вищого рівня свідомості, ніж три згадані світи: вона усвідомлює існування БОГА – великої сили, яка її породила і до якої вона повернеться. Нині їй належить звернутися до п’ятого за рахунком світу – сфери божественного.

Це і має на увазі твердження, мовляв, людина створена за образом і подобою БОГА. ВІН створив Землю і все, що існує в космосі. Як вияв БОГА ти сам є БОГОМ у своєму єстві. Щоб усвідомити цю істину, ти маєш передусім змінити своє розуміння, що таке БОГ. Ідеться не про персонажа, а радше про творчу енергію, що виявляє себе через тебе і наявна в усьому, що живе на цій планеті. До теперішнього часу ти найчастіше витрачав цю енергію на творення чогось протилежного до того, що хотів. Тепер можеш творити у цьому світі все, що бажаєш.Чому ж ти не робив цього до цього часу? А тому, що ти не вірив у таку можливість. Ось величезна помилка людей – не вірити у власні сили.

Мірою того, як ти починаєш здійснювати акти віри, сприймати надзвичайні речі, тобі відкривається й значення всього цього. Ти також осягаєш глибинний сенс ось чого: людина — це те, що вона думає й у що вірить.

Думка є образ, який ми проектуємо в невидимий світ. Створюючи цей образ і насичуючи його своєю силою, ти поступово даєш йому життя, збагачуєш почуттями та емоціями. Зрештою, думка робиться видимою у фізичному плані. Схожим чином діють і закони космосу. Дотримуючись їх, ти можеш здійснити будь-яке бажання. Ти починаєш з ментального плану (уявляючи його), потім переходиш до емоційного плану (відчуваючи, ніби воно вже тут), потім до фізичного плану (виконуючи дії). Але перш ніж розпочати, ти маєш досягти усвідомлення. Раніше ти мислив настільки несвідомо, що провокував силу-силенну речей, яких не бажав і які були доволі неприємні й шкідливі для тебе. До того ж ти нічого не доможешся, перекладаючи провину на інших. Інші тут геть ні до чого. Єдиний, хто відповідальний за те, що відбуваєшся, це ти сам.

Визнай ідею, що ти сам матеріалізував те, що сталося – щось корисне чи ні, – і що ти володієш великою силою. Хіба не дивовижно усвідомлювати, що ти можеш використовувати свою енергію і силу в таке річище, в якому з тобою трапляються тільки приємні речі?

Руки опускаються від самої думки, ніби все, що трапляється з тобою у цьому світі, спричинене зовнішнім впливом. Якщо ти почуваєшся нещасним і вважаєш, що за це відповідальні інші, ти маєш запастися терпінням, поки у них не зміниться настрій, ставлення або поведінка, адже тільки тоді ти нібито зможеш також почуватися краще! І якщо ти хворієш і покладаєш за це провину на інших (спадковість, слабке здоров’я, погана погода тощо), то потребуєш ще більше терпіти й чекати, поки зовнішні обставини зміняться і ти зможеш видужати. Чи довго доведеться тобі ось так чекати? Чи не краще творити й самому керувати життям?