Ліз Бурбо - Слухай своє тіло – найкращого друга у всьому світі

«Суворими» зазвичай називають батьків, які висувають дітям завищені вимоги. Вони хочуть, щоб дитина перевершувала їх у всіх сенсах і досягла в житті більшого, ніж вони. Вони не можуть змиритися з тим, що вона робить щось упівсили. Вони виношують надто великі надії і чекають від дитини чогось понадміру. Дуже часто такі батьки намагаються реалізувати через дітей власні нездійснені мрії. Хай там як, позаду кожного акту суворості стоїть любов батьків, адже вони вважають дитину здатною досягти великих успіхів.

Багато батьків намагаються зробити все, щоб їхня дитина не повторила їхню долю. Безвільний і слабодухий батько вряди-годи поводиться з дітьми грубо та жорстоко, сподіваючись саме так виховати в них силу і стійкість, яких бракує йому самому. Він вчиняє так з любові, хіба ні? Насправді він грубий з дітьми тому, що зневажає себе і своє невдале життя. Понадміру вимоглива мати, що стежить за кожним кроком доньки, є прикладом такої самої ситуації. Вона вимагатиме від дочки надхмарних успіхів у всьому, сподіваючись забезпечити їй краще життя, ніж її власне.

Найзаповітніше бажання більшості батьків – зробити так, щоб у дітей було всього більше, ніж у них, і щоб вони вийшли в життя краще підготованими. Це і породжує надзвичайно нереальні сподівання. Надмірна турбота і суворість – прояви великої, але власницької любові. Що більше нам лячно, то більше ми любимо головою.

Пригадай визначення любові: ЛЮБИТИ – це ПРИЙМАТИ те, що є, навіть якщо ти не розумієш або не згоден. Але немає дитини, яка була б згодна з батьківським розумінням любові, адже кожна людина унікальна. Кожна дитина, незалежно від соціального рівня сім’ї, хоче, щоб її любили інакше – виявляючи свою любов у той чи інший спосіб, з більшою чи меншою турботою тощо. Але ми не можемо нікого змінити. У кожного свій характер. Кожен такий, як він є, яким його навчили бути, яким він тільки й може бути відповідно до його життєвого плану батька та дитини.

Тепер у тебе є можливість зрозуміти, що на світі є форма любові значно вищого рівня, ніж власницька. Впродовж багатьох років людина не відала про існування свого внутрішнього потенціалу. Її любов залежала лише від людей, що її оточували. Як у такому разі вона могла навчити когось іншого того, про що сама не знала?

Якщо ти підсумуєш усе, що ти хотів би змінити у своїх батьках, якщо ти згадаєш усі сварки й закиди, що доводили тебе до сліз або ж навіть до ненависті, то побачиш, що з роками твої ланцюги набули неймовірних розмірів. Мірою того як ти почнеш розпізнавати любов позаду кожної дії та позаду кожного слова, один за одним порвуться всі твої ланцюги, й одного прекрасного дня в тобі не залишиться нічого, крім любові. Заради цього результату ти маєш насамперед визнати методи своїх батьків, навіть якщо ти не згоден з ними загалом або ж у деяких моментах. Крізь призму любові ти сприймеш їх інакше й усвідомиш, як сильно вони тебе любили, а головне – до якої міри не любили себе, якщо не були в змозі розгледіти себе в тобі.

Кожна образа, яку ти тримаєш на тих, хто тебе скривдив або принизив, утворює ланцюг, що тебе сковує. Це одна з можливих причин невдоволення, яке ти відчуваєш. Тепер, коли ти знаєш, що існує дещо набагато важливіше, ніж те, що ти зараз відчуваєш до цих людей, чи не здається тобі, що звільнення від ланцюгів дозволило б твоєму серцю відкритися, а твоїй душі – вирости?

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.