Ерік Берн - Секс у людському коханні. Ігри, в які грають у ліжку

Основна цільова група сексуального виховання для дорослих – занудні студенти, торговці рабинями, індійські раджі й магараджі та арабські рабовласники, але багатьом звичайним людям воно теж стає в пригоді. Усе залежить від того, що вам більше подобається – малювати самому чи розмальовувати чужу схему, де для кожної ділянки позначено її колір.

Основний підручник сексуального виховання для дорослих – «Камасутра» Ватсьяяни, засновника індуїстської ремісничої школи сексу [23] Kama-Sutra of Vatsayana . Translated by S. K. Mukherji, K. C. Acharya Oriental Agency, Calcutta, 1945. . Написано її або 677 року до н. е., або 350 року н. е. Супровідний матеріал до неї – «Ананга ранга» Кальянамали, написаний приблизно 1500 року [24] Ananga Ranga of Kalyanamalla . Translated by T. Ray. Citadel Press, New York, 1964. . В обох книжках можна знайти витончені поради щодо поцілунків, дотиків і майстерної б’їлі , залишання в потрібних місцях слідів від зубів і нігтів, спокушання дружини ближнього свого й заспокоєння власної совісті. Біда цієї безсумнівно корисної книжки в тому, що вона підступно замінює пристрасть і творчість технічною віртуозністю й часом криводушністю.

Як каже мій друг доктор Горслі, «про секрети кусання, дряпання й звабництва читати, може, і справді збудливо, але хіба ж не цікавіше дійти до них самотужки, ніж знайти їх у книжках? Адже дружину собі теж цікавіше знайти в реальному житті, ніж через комп’ютер. З іншого боку, – кисло додає він, – тому, хто хоче більше дізнатися про методи виманювання грошей у чоловіків, ходові серед проституток і любасок, звісно, краще прочитати ці книжки, ніж розпитувати знайомих проституток і любасок, адже методи за всі ці роки не змінились ані на дрібку».

«Який сенс, – погоджується Амаріліс, – скінчити мов той моряк, що загубив у дівчини вставну щелепу? Про це навіть пісню написали – “Люба, чом ти вкрала мої зуби?”».

Утім, бодай одна чеснота в цих книжках таки є: вони радять бути терплячими й ніжними, особливо з малолітніми нареченими.

Наступний після «Камасутри» артефакт сивої давнини – «Духмяний сад» шейха Нефзаві, представника арабської школи XV століття [25] Perfumed Garden of Shaykh Nefzawi . Translated by Sir Richard Burton. G. P. Putnam’s Sons, New York, 1964. . Цей практичний порадник містить чимало попереджень про жіночу підступність і зрадливість, рецепти від розмаїтих статевих недугів (зокрема як зробити маленькі члени колосальними) і набір доступних позицій для здорових пар. На додачу шейх описує особливі позиції для незвичних випадків: для повних пар, для низенького чоловіка й високої жінки та для коханців із різними каліцтвами. Віддає він належне й глибокій обізнаності та акробатичним талантам індусів (надто жінкам, здатним тримати олійну лампаду в повітрі на підошві так, аби вона не згасла до самого кінця), але підозрює, що чимало їхніх вправ несуть із собою більше болю, ніж утіхи.

На жаль, великий розділ про педерастію з книжки Нефзаві досі не переклали. Він би точно пролив світло на долю поневолених дітей віком від чотирьох до десяти років, яких досі літаками завозять із Сахари на Аравійський півострів [26] O’Callaghan, S.: The Slave Trade Today . Crown Publishers, New York, 1961. Містить матеріали дискусії в Палаті лордів (Ґансард) у четвер 14 липня 1960 року. У Бертона є довге есе про історію педерастії в арабських країнах та інших регіонах, які він узагальнено називає сотадичною, або ж педерастичною зоною за іменем Сотада, непристойного, але ритмічного поета античної Греції. R. F. Burton: Thousand Nights and a Night . Надруковано спеціально для Бертонівського клубу, б. д., т. 10 (імовірно, 1886 року), с. 205–254. Арабські солодії вважали, що в тих, хто постійно молиться, у Раю будуть гарненькі хлопчики-валдан. Загалом же з любовної літератури й специфічної торгівлі видно, що араби розцінювали своїх сексуальних партнерів радше як «провіант», а не як людей. Сучасніші й кривавіші приклади можна знайти у Musk, Hashish and Blood , by Hector France (Printed for Subscribers Only, London & Paris, 1900). . (Я на власні очі бачив, як дворічного хлопчика обережно вчать на раба в іспанській Сахарі.)

Наостанок варто згадати ще одну працю – «Золоту книгу любові» доктора Джозефа Векерле, де описано 531 позицію – більше, ніж у «Камасутрі», «Ананзі ранзі» й «Духмяному саду» разом узятих (тому всі інші книжки пасуть задніх порівняно з цією), а також, мабуть, більше, ніж у «Бегаристані», «Гулістані» й семи еротичних порадниках Ібн Камаля-паші. Але навіть Векерле – просто європейський емпірик. Закликавши на допомогу сучасні американські обчислювальні машини, Леґман вирахував, що можливих позицій – 3780 [27] Legman, G. Oragenitalism . Julian Press, New York, 1969. Важко повірити, що про це можна написати 300-сторінкову монографію, не скочуючись у банальності, повтори й слизьку хіть, але Леґманові вдалося. Для зацікавлених подружніх пар, старших за 21 рік, які живуть у штаті, де таке не вважають злочином (і мають письмову згоду батьків?) це найкраща книжка на тему, хоча, варто сказати, інших я не дивився (а цю бачив, бо видавець прислав мені примірник) і, може, когось несправедливо забуваю. Книжки Векерле німецькою я не бачив, а англійською її ще не видали. . Такий технологічний підхід ледь не перетворює Ватсьяянину книжку на зразок сексуального примітивізму, але насправді вона не така.