Ерік Берн - Секс у людському коханні. Ігри, в які грають у ліжку

Лайка для забави – це сатира на ницість, а сатира – це хірургічний сміх, що пробиває чиряки політичного устрою й людських взаємин. Тому лайка для забави робить життя не таким непристойним. Рабле скатологічніший за багатьох авторів, бо він намагався радіти своїй скатологічній епосі. Ось присвята до мого улюбленого видання його творів (у перекладі сера Томаса Уркугарта):

Але сатира – зовсім не те саме, що бунтівна вульгарність: «Я лаятимусь, слідкуючи за твоїм обличчям, і побачу, ідіот ти чи зразу мене розлюбиш. Зрозуміло, свиня?»

Тому гумористичні вірші гульвіс епохи Реставрації про збур, або ж гонорею, і пранці, себто сифіліс (неминучі хвороби тогочасного гультяя, котрий потім не знав, як їх вилікувати), зовсім інакші, ніж жалісливі словеса сучасних авторів на ту саму тему. Грубощі страшні, коли їх серйозно сприймає той, хто їх вимовляє, або той, хто чує. Коли ж ними перекидаються для втіхи й не швиргають у лице, мов стару грейпфрутову шкірку, читач (чи слухач) може або долучитись, або відступити зі словами «Це не смішно».

Найпоширеніші забавки з лайкою – жарти, анекдоти й лимерики. На жаль, довкола шести головних лайок можна вигадати обмежену кількість жартів, і всі вони з’явилися ще в сиву давнину. Непристойних анекдотів більше, але вони давно повідрощували собі бороди, поки сотні мільйонів студентів розказували їх сотнями мільярдів годин у сотнях тисяч наливайок останню сотню років [14] Legman, G.: Rationale of the Dirty Joke . Grove Press, New York, 1968. . Неоране поле оригінальності зараз лишилося хіба що в лимериках.

Найвеселіше забавлятися з грубощами та їхніми цензорами, замінюючи їх схожими за звучанням словами, як зроблено в «Офіційному самовчителі сексу» [15] Sussman, G.: The Official Sex Manual , op. cit. , де все розписано про дорогенні зони, везувії та кльоцик – «крихітний кулястий предмет, розташований біля хатки, одразу над солопієвими трубами». Звісно, під час габітусу чоловічий вектор має потрапити в рисочку. Утім, у романі Твіґза Джеймсона «Біллі й Бетті» вигадані слова ще ліпші, бо ближчі до оригіналів, і тому більше подобаються коханцям. Скажімо, той, хто не може знайти партнера для кублення, завжди може спустити гачок самотужки. А ще Джеймсон на прикладах показує, як дійти до фіналу, коли в тебе порожнє пуздро чи повний міх.

Мабуть, любовне ложе – місце, що якраз пасує для лайки [16] Symposium: “What Is the Significance of Crude Language During Sex Relations?” Human Sexuality 3: 8–14, August, 1969. . За первісних обставин доречними можуть бути й первісні образи – бодай сексуальні. Спокушання й розбещення я не торкаюся – ідеться про акт кохання, на який погодились обоє партнерів, ба більше – про акт, де кожен активно зацікавлений у вдоволенні іншого. Первісних образів тут не треба соромитися – для когось вони, навпаки, саме тут і квітнуть, посилені й запущені розмаїттям відчуттів – зору, звуку, дотику, запаху, смаку й тепла, яким променяться розпашілі тіла. Тутешня лайка – не образа й не блюзнірство, ба навіть навпаки – як показано у вірші:

Наша мета дуже серйозна – розповісти про секс або навіть надихнути. Ми вже узгодили словничок із кількома анаграмами й домовилися за можливості уникати лайок. Тепер погодьмося, що забави уникати нема причин, – і нумо розглядати різні підходи до заявленої теми.

Найпроблемніше запитання «сексуального виховання»: «Як пояснити дітям про секс?» Його проблемність випливає з його безглуздості – у ньому-бо не більше здорового глузду, ніж у запитанні: «Як пояснити дітям про історію (геометрію, куховарство)?» На «пояснення» історії чи геометрії йде кілька років планового навчання й виконання домашніх завдань – і навіть після такої освіти їх справді «розуміють» не всі діти, ба навіть не всі вчителі. Багато батьків урешті кажуть собі (чи іншим): «Ага! Не знаєш, як пояснити дітям про секс, невдахо!» – чи навіть «Ха! Один я з усіх батьків умію пояснювати про секс!» Проблема тут не в батьках, а в уявленні, що існує якийсь такий «секс», який можна «пояснити». Його нема – так само, як нема «куховарства», котре теж можна «пояснити». (Гастрономічна енциклопедія «Ларус» навіть не намагається й обмежується історичними нарисами.) Корисно поговорити про температуру й аромати страв, але ніхто ще не став хорошим кухарем після розглядання малюнка газових труб чи слухання попереджень про отруйні гриби. Не можна просто відвести сина чи доньку подалі й сказати: «А зараз я поясню тобі, що таке секс. А Б В + Г Ґ Д = Е. Запитання є? Тоді добраніч. Пора спати». Подалі від чого?