Ерік Берн - Секс у людському коханні. Ігри, в які грають у ліжку

Проте досить уже про сласні печери Індії, Аравії та Відня. Перш ніж описувати сексуальне виховання здорових повнокровних дорослих американців із чистими помислами, скажемо кілька слів про шкільне «сексуальне виховання». Про його наслідки час буде говорити років через двадцять, коли підросте ціле покоління, що зазнало його впливу. Головне, щоб його не викладали фригідні сухарі, з-за чиїх плечей виднітимуться вобли з наглядової ради. У цій ситуації секс – як гумор. На курсах гумору (якщо такі існують) мають викладати ті, хто бодай раз у житті сміявся – до того ж задоволено.

У Сполучених Штатах серйозно сприйняли припис «Ні – війні, так – любові!» і сформували кілька місцевих шкіл кохання. Спираючись на чисту винахідливість янкі, позбавлені федерального чи державного фінансування американці в цій галузі (одній із небагатьох) проводили дослідження зовсім без урядової підтримки.

Першою й найрадикальнішою стала соціологічна (вона ж секундомірна) школа з гаслом «24-40 або борися», тобто двадцять чотири хвилини й сорок секунд (чи які там найновіші результати опитувань) на оргазм – свіжі цифри беруться в соціологів, процитованих у недільній газеті [28] Секундомірну школу заснувала Кінсі з колегами. (Kinsey, A. C., Pomeroy, W. B., and Martin, C. E.: Sexual Behavior in the Human Male . W. B. Saunders Company, Philadelphia, 1948, pp. 178–179.) Мастер і Джонсон довели справу до досконалості, представивши певні цифри, округлені до десятих частин секунди. Такі виміри корисні для фахівців, які вміють їх належно трактувати – прості люди з вулиці й соціологи без медичної підготовки ними часто маніпулюють і доходять хибних висновків. . Формально віддаючи належне варіаціям, деякі учні цієї школи, утім, дотримуються думки, що всі, хто надто відхиляється від цифр, – невдахи, притрушені, комуністи чи все разом.

Наступна в списку – жіноча школа стандартної реклами, яка віддає належне стразовій пристрасті середніх класів. Дістаньте чоловіка з холодильника, розморозьте, обійміть, покладіть у тепле ліжко й залиште пріти, доки його очі не вкриються тонкою поволокою [29] Майже в усіх жіночих журналах рецепти сексу написано в тій самій манері, що й рецепти яблучного пудинга, тільки менш відверто і з перчинкою замість начинки. . Тепер ви сама собі господиня – хочете подавайте його, а хочете – ні, як собі знаєте. Рецепти до цього етапу не доходять.

Третя школа – психоаналітична (її ще називають школою стандартів). Вона офіційно визнана запроваджувачкою Міжнародного стандарту сексуального життя [30] Мастер і Джонсон стверджують (спираючись на фільми), що, всупереч теоріям психоаналітиків, двох окремих оргазмів (кліторального й вагінального) не існує. . У Фройдові плани це не входило [31] Власне, один із найталановитіших перших послідовників Фройда відкрито відкидає такі погляди. (Karl Abraham, Collected Papers . Hogarth Press, London, 1948, p. 413.) , але все зрештою вийшло саме так. Запеклим суперником цієї школи став популярний комуністичний рух, активісти якого заснували школу порівняльного оргазмознавства, чиї члени щодня вітають одне одного запитанням: «Які останні новини зі світу міжособистісної взаємодії в царині оргазмів?» [32] У цій країні зараз багато організацій пропагує ідею «групових зустрічей» і «марафонів», де оргазми вільно обговорюватимуть і порівнюватимуть, послуговуючись специфічною для таких груп лексикою, класичний зразок якої я навів у тексті. Пор. Maizlish, I. L.: “The Orgasm Game.” Transactional Analysis Bulletin , 4: 75, October, 1965. Also Hartogs, R., and Fantel, H.: Four-Letter Word Games: The Psychology of Obscenity . M. Evans & Company, New York, 1967. У цих авторів є детальніша бібліографія на тему. Це ввічлива форма запитання «Чи був у вас оргазм, який відповідає стандартові оргазму, що зберігається під скляним ковпаком у Американському бюро стандартів поруч зі стандартом метра, стандартом кілограма й уже забутим стандартом дефекації?». Для таких людей стандарт оргазму замінив собою Священний Грааль – багато пар усе життя женуться за ним і кричать: «Хо-хо! Знову втік, чортяка!»

Ідеальний повний сексуальний словник має складатися з чотирьох слів. Батьківський, чи то моральний аспект особистості, що виконує роль консультанта, потребує «так» і «ні». Раціональному й відповідальному Дорослому, який домовляється й обіцяє, теж потрібні «так» і «ні». Інстинктивна Дитина, яка, власне, відкриватиме незнане, потребує для своїх реакцій одного-єдиного «вау!». У рідкісних випадках, коли Батько чи Дорослий висловлюють хибні судження, Дитині може знадобитися «ех!». Усе, що виходить за межі «так», «ні», «вау» і «ех», підказує: у когось проблеми. Можна, правда, тримати в запасі ще й вигук «краса!». Є люди, які не розуміють, навіщо й коли казати «вау!» чи «краса!», але тим, хто знає таємницю, мені більше нема чого сказати [33] Вигук «вау!» на позначення радості лиш нещодавно увійшов до повсякденного вжитку, але у французів, скажімо, його еквівалент «о-ля-ля!» побутує вже дуже давно. . Просто для одних життя – це «так» і «вау», а для інших – «ні» і «ой» (або «ех»).