Ерік Берн - Секс у людському коханні. Ігри, в які грають у ліжку

По-дванадцяте, секс – це, можливо, остаточне й вічно нове вираження любові, зосередженої в природному продукті, заплідненій яйцеклітині, що замикає собою коло.

Запитання «То в чому ж сенс сексу?» часто звучить із ноткою відчаю в голосі. Ті, хто ставить його саме так, насправді хочуть відповідей на два інші запитання. Перше – «Чому мені його так сильно хочеться?». Відповідь: ми просто так влаштовані. Не забувайте, ми всі починали медузами, яких відділяли від людей мільйони років природного добору. Сильніші й енергійніші організми, яким сильно хотілося сексу, загалом лишали після себе більше нащадків і мали більше шансів вижити, ніж ті, кому хотілося менше. Тому-то ми й прагнемо його так несамовито – от тільки нас багато що збиває з пантелику й багато кому хочеться підтримувати цю неясність.

Ось ми й дійшли до наступного запитання, яким багато хто сушить собі голову, – «Коли ж він мені перепаде?». Відповідь на нього така: коли будете готові, тоді й перепаде. Готові пройти довгий шлях, зробити всі необхідні пожертви й задовольнитися тим, що маєте, – перепаде хоч зараз. Утім, наслідки такого сексу теж не забаряться: можливо, фізичні, ментальні чи моральні, а може, дійде й до зради батьків чи самого себе – тому, певно, краще таки почекати слушного часу. Чекання – трохи нікчемний і неприродний елемент життя, але… (тут кожен може вставити власні «але» або ж плюнути на них усі).

Найліпше секс задовольняє власні цілі, будучи самоціллю. Усі цілі поділяються на дві групи: ті, що розвинулися за мільярди років природного добору, і ті, що з’явилися десять тисяч років тому під впливом людського розуму.

Природі не потрібні наші тіла – їй потрібна наша продуктивність. Ми живемо на дуже маленькій планеті (Юпітер у 1300 разів більший), і головна її відмінність від інших небесних тіл – заселеність прямоходячими людьми. Аби лишити її заселеною, нам треба розмножуватися так само швидко, як ми вмираємо, або навіть скоріше. Тому якщо в сексу і є якісь цілі, найбільша й космічна з них – виживання нашого виду, а також постійна еволюція на основі варіативності (тобто шлюбів) і поліпшення через природний добір. Із цього погляду, отже, наші тіла призначені лише для транспортування сперматозоїдів і яйцеклітин і самі по собі мало чого варті. Єдиний наш обов’язок перед усесвітом – дожити до статевої зрілості й відтворитись, а єдина функція сперматозоїдів та яйцеклітин – слугувати переноскою, контейнером для генів. Інакше кажучи, головна відмінність Землі від усіх інших каменюк, що літають у космосі, – жменя людських генів, буквально жменя, бо гени всього людського виду можна зібрати на долоні. Отже, сперматозоїд і яйцеклітина існують лише заради цих генів, а наші тіла – заради сперматозоїдів і яйцеклітин, і в цьому їхня священна місія. У системі світобудови ми просто поштові торби, призначені для перенесення елементів якоїсь великої розсилки Творця, мета якої нам невідома, бо жодна поштова торба не знає, які новини й пропозиції вона в собі несе. Секс – це пальне, що жене вперед цей грандіозний проєкт: без сексу він би спинився навіки й розсипався, лишивши по собі лише сухі кістки як доказ власного існування.

Отже, ціле людське життя можна розглядати як підготовчий етап до нашої ролі в цьому виробництві, де ми вигодовуємо те, що народили, і відходимо, передаючи свої результати прийдешньому поколінню. На щастя, багато з нас можуть насолоджуватися сексом, навіть зігравши свою роль. Ті, кому не вдалося відтворитися через тілесні вади чи з власної волі, теж можуть екстатично продовжувати, натикаючись один на одного й бодай частково компенсуючи те, чого були позбавлені.

За те, що ми допомагаємо вершити її унікальний задум, Природа віддячила нас дивним і чудодійним подарунком. Оргазм – її нагорода тим, хто створює нове життя. Вона з небаченою щедрістю роздає дари зі свого велетенського кошика втіх і навіть не вимагає повернути їх тим, у кого не вийшло відтворитися. Вона ліберально звільняє від обов’язків усіх надто старих для розмноження й не карає тих, хто ошукує її контрацептивами. Набожні люди вважають це все красномовним прикладом небаченої божої милості. Утім, є тут і покарання – страхітливі хвороби, що напосідають нібито на випадкових людей. Ті ж, хто цілком відмовляється від дарів, повільно кам’яніють, поїдені заздрістю, – бо від чого млявішає секс, від того стигне й мозок.

Побічний продукт сексу – потяг до гніздування. Він змушує чоловіків споруджувати будинки, а жінок – їх прикрашати й забезпечувати для дітей затишне кубельце, де можна чекати своєї черги. На щастя, чоловіків і жінок сильно вабить одне до одного й вони можуть займатися цією справою разом. Принаймні так воно має бути. Й усі сексуальні мережі, підтримані тілесною хімією й сплетіннями нервової системи, влаштовані таким чином, що все буде саме так, коли тільки ніщо не стане на заваді.