Ерік Берн - Секс у людському коханні. Ігри, в які грають у ліжку

Від вищесказаного з’являється відчуття, ніби мета всіх цих процедур – відтворення, але у випадку людей це не завжди (і навіть не переважно) так. Людство зробило великий крок уперед, відокремивши радощі сексу від його біологічної мети: людина – єдиний відомий науці живий організм, який може влаштувати собі секс без відтворення й відтворення без сексу.

Отже, можна стверджувати, що сексуальне відтворення – удосконалена версія бінарного поділу й кон’югації. Цей спосіб змішування генів забезпечує сильнішу варіативність потомства й дає йому більше шансів вижити в мінливих умовах довкілля. Організми в пошуках сексуальних партнерів ідуть на далекосяжніші й ризикованіші кроки, ніж ті, яких задовольняють менш вишукані способи відтворення. Що манливіший секс, то далі організм просунеться в його пошуку й на більші ризики піде. Отже, з біологічного погляду, секс і його радощі – чудовий спосіб виробництва більшого розмаїття організмів, які живуть у найрізноманітніших умовах, та еволюції пристосованіших і авантюрніших форм життя.

Такі пояснення задовольнять хіба допитливого равлика, який відповзе, посумнілий, хоч мудрий, – але не допоможуть збагнути невидимих розрядів, що день у день блискають між чоловіками й жінками. Тому ось вам невеликий перелік речей, які надають сенсу сексові в людському житті – майже для всіх і для кожного.

По-перше, секс – це запліднення: круте піке сперматозоїда в родючий ґрунт яйцеклітини, яка викидає тремку квітку нового життя. Але цього можна досягти й без сексу – штучним заплідненням. (Чи знали ви, що є окрема професія, представники якої цілими днями так пшикають індичок, аби цих нещасних птахів не лише патрали та їли, а й зраджували, спринцювали та ошукували?)

По-друге, секс – це вагітність. Хай скільки в ній сексуальності, та вона задовольняє жіноче бажання наповнитися новим живим життям і чоловіче – наповнити ним жінку, змінивши її життя й тіло силою власного знаряддя.

По-третє, секс – це обов’язок, і ось що кажуть ті, хто так вважає: це обов’язок жінки родити дітей своєму чоловікові й чоловіка – давати їх жінці своїй; обов’язок жінки – коритися прагненням чоловіка й обов’язок чоловіка – давати їй те, чого вона не мала в дівоцтві. А зараз це ще й обов’язок жінки дарувати чоловікові оргазм, якого він, на її думку, заслуговує, й обов’язок чоловіка дарувати жінці оргазм, який вона собі уявляє.

По-четверте, секс – це, можливо, ще й ритуали: ритуал ранкового сексу, ритуал сексу ночами, з нагоди річниць і на Різдво.

По-п’яте, секс – це ще й часом полегшення, розслаблення від накопиченої напруги, що викликає дискомфорт, відволікає й навіть болить. Як би чоловіки не уникали такого способу розслаблення й скільки б вони не вважали секс негідним потуранням своєму «я» – рано чи пізно їм здається, що вони його заслуговують, і коли воно не настає – борються за нього з відчуттям шляхетності й гідності. Розслабляються такі чоловіки за допомогою сексуальних відправлень. Якщо у відправленні бере участь інша людина, чоловік почувається винним, бо використав її для своїх потреб; коли ж він не сприймає її за людину, він винуватить себе за нелюдськість. Якщо його полегшення не потребує іншої людини – «бо кожен сам собі дружина й медовий місяць у руці» – він таємно радіє через власну самодостатність, почуваючись водночас самотньо, розчаровано й відокремлено від роду людського, бо скоїв один із первородних гріхів, до якого часом змушують характер і обставини.

По-шосте, секс – це часом фізіологічне перелаштування, пакт, укладений для взаємного відчуття достатку.

По-сьоме, секс – це подеколи довгождане задоволення, вічна гонитва за обіцянкою оргазму.

По-восьме, секс – це іноді добре спільне заняття, спосіб гаяти дні, чекаючи на Санта-Клауса або смерть.

По-дев’яте, секс – це інколи гра спокуси й відступу, сварок і примирень на ліжку, що стає ареною всіх відомих і ще не винайдених психологічних ігор між чоловіком і жінкою.

По-десяте, секс – це часом спосіб об’єднатися й порозумітися, підписати давні й укласти нові угоди, ще ближче підібратися до єднання двох душ, двох ліній, що ковзають уздовж ретельно зведених між ними стін.

По-одинадцяте, секс – це іноді близькість і зв’язок, злиття двох твердих тіл, розплавлених полум’ям пристрасті, в одне ціле, що може триматися вічно, коли не трісне під ударами життєвого молота й не розмиється монотонними краплями всюдисущого побуту.