Ерік Берн - Секс у людському коханні. Ігри, в які грають у ліжку

Оце й усе про Природу й про те, що вона створила в процесі еволюції, – від перших примітивних генів у океані й до людських родин, які допомагають одна одній вижити, об’єднуючись у спільноти.

Але нас не влаштовує роль простих переносників сімені – і тому ми розвинули секс та його можливості в складнішу й тоншу систему.

По-перше, у сексі джерело нашого безсмертя. Кажуть, усі наші оселі, справи, ферми й фабрики, книги й картини, все нажите й передане дітям із відбитками наших рук і думок – минуще. Усі пам’ятники Озимандієві перетворяться в прах, як описував Шеллі; рум’яні чи бліді проповідники кричать про це щонеділі з казальниць, а ми самі жахаємося цього, коли все, чого торкалися наші руки, палять чи забирають геть. «Надходять загарбницькі танки, які поруйнують усе, що ми збудували, й усе, що нам дороге». Наша остання надія, що діти – продукт нашого сексу – виживуть, онуки – продукт уже їхнього сексу – щось про нас пам’ятатимуть, а наші далекі нащадки з майбутнього знатимуть нас із легенд про Засновника й Засновницю племені.

По-друге, не варто забувати про вже згадані негайні здобутки. Секс як чиста винагорода в багатьох країнах став популярнішим видом спорту, ніж футбол, боулінг чи телебачення: це гостинний прихисток для бідних і очікувана гавань утіх для заможних. Він звеселяє години, які інакше були б печальними чи навіть моторошними. Дехто вирощує його, ніби рідкісну рослину чи кущ, щоб чавити з нього останні краплі п’янкої насолоди. Секс – це виправдання зв’язків, котрі ми будь-що-будь прагнемо зберегти, він прикріплює нас до людини, яка стала єдиною надією в космічному морі самотності, а для пов’язаних духовними узами це ще й містична форма первісного єднання.

Підсумовуючи, можна сказати, що секс – це матриця всіх типів жвавих обмінів – обіймів і сварок, утеч і спокус, будівництва й бешкетів. На додачу, це ще й шлях до щастя й роботи, замінник усіх ліків і зцілення від численних хвороб. Він створений для забави, задоволення й екстазу. Він пов’язує людей узами романтики, вдячності й любові. А ще від нього бувають діти. Ось навіщо секс у людському житті й коханні – і ось яка його мета.

А чим ми йому віддячуємо? Донині переважно страхом, ненавистю, огидою й відразою. Чимало опитувань мало засвідчити розмаїтість сексу, значна кількість мандрівок антропологів (які здебільшого виявлялися відмовою від нього) – його частоту. Науки в цьому всьому небагато, і на неї звідусіль нападали з криками гніву чи вимогами. Багато зі сказаного мною походить зі здогадів, інтуїції та звітів без чітких статистичних фактів. Виправити все дуже просто.

Припустімо, що хороший секс означає ліпше здоров’я. Перевірити цю тезу просто – скажімо, за допомогою мого рецепту.

Добре відомо, що в багатьох студентів регулярний секс. Нерегулярний він теж у багатьох. У третьої групи є тільки мастурбація, а четверта, незначна, імовірно, зовсім не має сексу. Неважко знайти 4000 добровольців – по 2000 юнаків і дівчат, де кожні 500 належать до однієї із зазначених груп. (Тільки знайти 1000 людей зовсім без сексу, певно, буде важкувато.) Аби з’ясувати, чи позитивно впливає на здоров’я хороший секс, треба порівняти інформацію про статеве життя і здоров’я всіх студентів за чотири роки навчання. Результати дослідження будуть корисними не лише для окремих осіб, а й для медичних працівників. Якщо хочеться зробити цей експеримент недорогим, можна знайти одного працелюбного дослідника (100 днів по 40 інтерв’ю, плюс час на сортування й зведення таблиць). Лінивий дослідник може зробити проєкт дорожчим і респектабельнішим, найнявши кількох секретарок і придбавши комп’ютер, але навіть тоді справа лишатиметься підйомною та корисною. Як мені відомо, за неї досі ніхто не брався.

До речі, якщо пан Платник Податків щороку віддає державі 100 000 доларів, його річний внесок у такий проєкт дорівнюватиме кільком десятим цента. З одного боку, не думаю, що він буде проти такого незначного внеску у важливу наукову справу, а з іншого, здається, не апелюватиме до нього, аби втрутитися в дослідження.

Ніщо так не дратує вірян, як секс – або принаймні секс без правил. Оскільки правила в кожної релігії свої, парафіяни різних церков дратуються з різних причин, але всі впевнені, що секс – теж царина релігії, і тому дозволяють духівникам, старійшинам чи лікарям вирішувати, коли він священний, а коли – профанний. Оскільки всіх їх утримує держава, їхні правила також переважно створені для старших, а не для молодших, і для офіцерів, а не для рядових.