Філіп Ґолдберґ - Йди геть зі свого шляху! Як подолати 40 проявів саморуйнівної поведінки

Проблема ускладнювалася тим, що Маріанна була прихильницею грудного вигодовування. Щоразу, коли вона вибачалася, щоб швиденько зцідити молоко в пляшку, один колега починав кричати «Муу!», а інші жартували над жіночими грудьми. Маріанна страшенно гнівалася, але розуміла: якщо зірветься, то посилить стереотип жінки з гормональними проблемами, яка не може працювати в колективі й не сприймає жартів. Дати волю своїм почуттям означало б так само зашкодити власній меті – поновити повагу, яку вона раніше мала.

Гнів і дурість ідуть пліч-о-пліч.

Маріанна, безумовно, мала рацію. Ви можете відчути миттєве полегшення, виливши на інших свій гнів, але зазвичай ризикуєте в такому стані зробити щось таке, про що потім пошкодуєте, і втратити у сварці моральну вищість. Протилежне рішення – стримати гнів – так само може бути небезпечним, оскільки негативне почуття буде роз’ятрювати вас ізсередини й може спричинити депресію або психосоматичні захворювання. Я сказав Маріанні, що існує третє рішення – перетворити гнів на переконання та діяти відповідно. Така поведінка надасть ясності розуму, сміливості й сили діяти ефективно.

Я порадив Маріанні подумати, які саме принципи порушують її колеги, і знайти спосіб їх відстоювати. Наступного разу вона звернулася до них так: «Я думаю, усі ми згодні, що варто діяти професійно й ставитися до кожного як до рівного собі. Отож, якщо ви вважаєте, що забезпечення їжею дитини – це непрофесійно й відволікає від справи, я можу це припинити… за однієї умови: ви, хлопці, припините приймати особисті дзвінки, розмовляти про побачення та переривати збори розмовами про футбол. Так би мовити, ти мені – я тобі. Не вважайте це за жарт».

Говорячи переконливо й додаючи трохи гумору, Маріанна зупинила зневажливе ставлення й не поступилася власною гідністю. Після цього, діючи чесно й упевнено, вона змогла розібратися з іншими проблемами, зокрема повернула собі колишні професійні повноваження. Якби вона діяла під впливом образи або бажання захиститися, на її скарги ніхто не звернув би уваги й вона втратила б ще більше поваги – можливо, навіть до себе самої.

Коли ви здатні опанувати власні почуття й наполегливо відстоювати важливі для себе цінності, то отримуєте щось набагато більше за гостру радість помсти – сміливість і силу переконання.

КОРИСНИЙ ВИСНОВОК

Гнів робить вас розгнузданими, а переконання надає вам силу.

Поради, як перетворити гнів на порозуміння, якщо маєте справу із зарозумілими колегами, упертою другою половиною, неслухняною дитиною або нахабним хуліганом:

• Заспокойтеся. Переборіть нестримний потяг діяти імпульсивно, зробіть паузу для осмислення ситуації.

• Подумайте, що саме вас так розгнівало. Зазвичай це щось таке, що ви вважаєте несправедливим або нерозумним.

• Визначте, які принципи було порушено, і висловіть своє переконання відповідними словами.

• Визначте найкращий і найбільш креативний шлях для захисту принципів.

Коли Беккі та Енн домовилися разом написати книгу, Беккі була на сьомому небі від щастя. Енн була не лише письменницею, чиї твори вже були опубліковані, а також її найкращою подругою. Беккі купила комп’ютер, переобладнала вільну спальню на робочий кабінет, і нові партнерки взялися до роботи.

У них одразу виникла модель співпраці. Енн планувала порядок денний і домінувала на зустрічах, бігала кімнатою, як навіжений геній, що не може стримати своєї буйної уяви, а Беккі сідала за комп’ютер і набирала текст. Коли треба було робити щось нудне, Енн вважала, що це має робити Беккі. Якщо Енн ставила Беккі якесь запитання, це звучало суто риторично, наче вона розмовляла з підлеглою, а не з рівною собі. Оригінальні ідеї Беккі відразу скасовувалися або висміювалися, тому вона стала боятися цих робочих зустрічей.

Поведінка Енн була неправильною, а поведінка Беккі саморуйнівною. Вона страшенно боялася, що Енн відмовиться від проєкту, який вона не здатна була виконати самостійно. Утім, Беккі не могла погодитися з подібним способом співпраці, адже відчувала себе ображеною. Не кажучи «ні», вона фактично казала «так» і лише зміцнювала погане ставлення до себе. Ще більш гнітливим було те, що подруги не обговорювали ситуацію, що склалася, а гнів Беккі та розчарування зростали. Нарешті вона вибухнула: «Ти ставишся до мене так, наче ти начальниця, а я твоя підлегла, – кричала вона. – Ти зарозуміла всезнайка!» Так, це вирішило проблему. Це стало також кінцем міцного партнерства й колись чудової дружби.