Філіп Ґолдберґ - Йди геть зі свого шляху! Як подолати 40 проявів саморуйнівної поведінки

Подружжя Лейк уже було на пів дорозі до взаємної емпатії; тепер Дженет мала зрозуміти почуття чоловіка.

Я усвідомлював, що Роберт опирався перебуванню в компанії, тому що почував себе більш комфортно, маючи справу з предметами й цифрами, аніж із людьми, особливо незнайомими. Критикуючи ці заходи й показуючи, що Дженет не має права розраховувати на його участь у них, він у такий спосіб приховував почуття ніяковості та виправдовував небажання зробити якесь зусилля.

Щоб пояснити Дженет цю ситуацію, я порушив тему, яка її дуже турбувала, – материнські навички. «Уявіть: щодня, коли ви приводите дітей у садочок, вони поводяться дуже погано з іншими. Хай що б ви робили, дітлахи зовсім не слухаються». Дженет сказала, що це дуже її засмутило б. Вона настільки відчувала б своє безсилля, що, можливо, навіть уникала б перебування поруч із дітьми, щоб запобігти зайвому приниженню – саме так, як Роберт уникав перебування в компанії, бо відчував себе нетовариським. Потім, допомагаючи їй зрозуміти, чому її чоловік не сприймає критичних зауважень, я запитав, що вона відчувала б, якби її мати почала аналізувати виховання дітей і коментувати її помилки. «Я знервувалася б, розкричалася б і страшенно з нею розсварилася б», – визнала вона. Утім, саме так почувався Роберт на цих сходинах.

Було б перебільшенням припустити, що за допомогою наведених аналогій стосунки між подружжям Лейк налагодилися. Однак вони змінили атмосферу, сприяли переходу від антипатії до емпатії. Тепер Роберт і Дженет стояли на спільному спокійному підґрунті й могли по-дорослому обговорювати свої проблеми.

Зрозуміти до кінця означає не довести й знайти причини, а дізнатися та повірити.

До такого підходу можна вдаватися, коли виникає якесь непорозуміння, він особливо корисний, коли йдеться про стосунки «чоловік – жінка». Тут я підібрав певні типи аналогій, що є особливо ефективними: для чоловіків – ситуації, пов’язані з кар’єрою і з прагненням автономії; для жінок – проблеми взаємовідносин і прагнення близькості. Загалом, незалежно від професії, статусу чи переконань, чоловіки й жінки прагнуть у такий спосіб відшукати ідентичність і повагу. Чоловік, який залишився без роботи, може відчути свою неповноцінність, подібні відчуття притаманні жінці, яка втратила кохання. Розчарування чоловіка, що застряг на неперспективній роботі, можна порівняти з розчаруванням жінки, чий світ обмежений дітьми та хатніми справами. Страх приниження, який відчуває чоловік, схожий на страх жінки бути покинутою.

Почуття сильніші за розумування. Якщо хочете зробити зусилля, аби відчути те, що відчувають інші, і допомогти їм сприйняти ваші почуття, можете вдатися до методу аналогій для створення емпатії.

КОРИСНИЙ ВИСНОВОК

Якщо хтось вас просто не розуміє, дайте йому відчути те, що відчуваєте ви.

• Якщо ви розчаровані тим, що вас не розуміють, не гнівайтеся, а зробіть паузу та спробуйте пояснити все в інший спосіб.

• Замість того щоб повчати, критикувати або філософствувати, спробуйте вдатися до аналогій, які допоможуть іншій особі відчути те, що відчуваєте ви.

• Спочатку визначте свої емоції. З’ясуйте для себе, що ви відчуваєте й чому.

• Підберіть ситуацію, у якій інша людина зможе відчути те саме. Аналогії працюють краще, якщо вони відповідають конкретній особі та конкретним обставинам.

• Запитайте, як він чи вона почувалися б у такій ситуації. Не звинувачуйте, розмовляйте спокійним лагідним голосом.

• Тільки-но ваш партнер визнає, що має відповідні відчуття, запитайте, чи він або вона не бачать аналогій із вашим досвідом. Вам, мабуть, доведеться трохи підштовхнути близьку людину й сказати: «Коли ти критикуєш мене в присутності моїх друзів, я відчуваю те саме, що й ти, коли…»

• Поміняйтеся ролями, уявивши ситуацію, у якій ви могли б відчути те, що відчувала інша особа.

• Скажіть, що розумієте його чи її почуття. Найімовірніше, ви побачите, як на очах зникає ворожість, і ви обидва зможете спілкуватися більш невимушено.

1991 року ми з колегами стали свідками того, що я називаю епідемією Майкла Лендона в Малібу. Коли помирав від раку цей сильний актор, що був утіленням мужності, думка «Якщо це могло трапитися з ним, отже, може трапитися й зі мною» стала поширюватися, наче вірус. На лікарів і психотерапевтів зненацька накотилася хвиля телефонних дзвінків.