Регіна Бретт - Бог ніколи не моргає. 50 уроків, які змінять твоє життя

На моїх книжкових полицях назбиралися величезні гори записників і щоденників, які чекають на відповідний час, відповідний проект і відповідну книжку. Все чекають. Скільки ще чекатиму я? А як довго будете чекати ви?

Френку Маккурту було шістдесят шість, коли видали його книжку «Прах Анджели». Лора Інголз Вайлдер опублікувала свою першу книжку в шістдесят п’ять. А народна художниця Анна Мозес (відома як Бабуся Мозес) розпочала свою мистецьку кар’єру, коли їй було вже за сімдесят.

Мене дуже зворушила простенька записка, яку написав Мікеланджело як попередження й заохочення для свого учня Антоніо: «Малюй, Антоніо, малюй, Антоніо, малюй і не марнуй часу». Я уявила, як приклею до дзеркала схожу записку: «Живи, Регіно, живи, Регіно, живи і не марнуй часу».

Щоб почати жити на повну, зовсім не обов’язково захворіти на рак. Життя занадто коротке, щоб марнувати його на щось нудне й невеселе. Після одужання у мене з’явилася нова життєва філософія: не марнувати часу. Відтепер жодного негарного одягу і жодного нудного фільму — викресліть їх зі свого життя, а звільнене місце заповніть радістю і красою.

Рак навчив мене використовувати два важливих слова. Тепер я можу сказати «ні». Якщо друзі запрошують кудись піти, а я не хочу, то просто кажу: «Ні, але дякую за запрошення». Я більше не погоджуюся робити те, що мені не до вподоби, і щоразу питаю себе, чи варто на щось подібне витрачати декілька годин свого життя.

Раніше, навіть якщо й хотіла сказати «ні», я завжди погоджувалась. Я боялась: що інші подумають про мене, якщо я відмовлюсь? Сказавши «ні», я можу сказати «так» справжньому життю, яке мені подобається. Сказати «так» людям, яких безмежно люблю і ніколи не пожалію, що погодилася провести з ними час. Сказати «так» запаленим свічкам, прикрасам із перлами, гарному порцеляновому сервізу, прогулянкам під дощем і сніговим забавам — і байдуже, що принесу додому грязюку чи талий сніг.

Хочу поділитися трьома простими правилами, які змінять ваше життя:

1. Оберіть щось таке, чому необхідно сказати «ні».

Це можуть бути нездорові стосунки з… чоловіком, кредиткою чи крамницею солодощів. Вам краще знати. Просто оберіть. Що ж трапиться, коли ви почнете казати «ні»? Скажете «ні» проектам, які можуть зробити і без вас. Скажете «ні» людям із церкви, школи чи роботи, які просять присвятити ваш час і талант черговому комітету або завданню. Загляньте в календар. Може, там є щось таке, що ви неодмінно хотіли б зробити цього місяця? Візьміть декілька клейких папірців і позначте час, який ви хочете виділити для себе, для радості, для захоплення, для любові.

2. Оберіть щось таке, чому ви хочете сказати «так».

Можливо, час полюбити себе такими, які ви є, — і цю талію, й інші частини тіла. Пробачити того, через кого ви так сумуєте. Узятися за навчання, раніше вийти на пенсію чи знову спробувати з кимось зустрічатися. Серце вам підкаже. Сказавши «ні», ви можете сказати «так» чомусь іншому. Наприклад, спокійнішому темпу життя, прогулянкам на вихідних, чудовим книжкам, малюванню, подорожі на Гаваї, урокам гри на фортепіано чи педикюру. Скажіть «так» усьому тому, що покращує ваше життя і світ навколо. Ми не збираємося робити великий стрибок, а лишень наступний маленький крок. А яким буде ваш крок?

3. Поділіться цими двома рішеннями — цим «так» і цим «ні» — з тими, хто найбільше вас підтримує.

Поділіться з чоловіком чи дружиною, з другом, з батьками. Нехай ваш план утілиться в життя.

Щоб почати жити на повну, вам не потрібен вирок «рак». Щодня запалюйте свічку. Вона найкраще нагадує про те, що життя коротке і важлива кожна мить. Не марнуйте час на фільми, які вам не подобаються, не вагаючись закрийте книжку, яка вас не зачарувала. З відкритими обіймами зустрічайте кожен ранок, а кожного вечора щиро дякуйте за прожитий день. Адже кожен день — це безцінний подарунок, його варто розпакувати і з насолодою використовувати, а не відкладати на майбутнє, яке може так ніколи й не настати.

Майже все в цьому житті мене лякає. Колись я думала, що якщо буду правильно молитись або читатиму потрібні молитви, то страх покине мене. І він справді мене покидав, але ненадовго. Як тільки я зустрічалася з новими випробуваннями, страх одразу ж повертався.

Є таке старе прислів’я: «Хоробрість — це страх, який помолився». Я постійно молюся. Хоча молитви не завжди проганяють мій страх, проте вони дають мені силу діяти незважаючи ні на що і, залежно від обставин, пройти страх чи пронестись крізь нього.