Брене Браун - Стань сильнішим

Того дня в Сан-Антоніо я вийшла з автівки і почала тупцяти навколо неї. Нарешті якийсь добрий чоловік зглянувся наді мною і підійшов. Зазирнувши під капот і оцінивши ситуацію, він сказав: «Вам знадобиться допомога. Усе вдасться, потрібно лише поміркувати». Після кількох хвилин «розумового штурму» у нас був план. Еллен увімкнула задню передачу, а ми із цим чоловіком трохи підняли передню частину автівки, і цеглина впала, звільняючи автомобіль. Якщо йдеться про застрягання, то виявляється, що автомобіль звільнити легше, аніж позбутися деяких моїх емоційних переживань.

Коли ми опиняємося у складних ситуаціях, накопичення емоційного мотлоху — це вже доволі погано. А застрягання там означає вразливість і безпорадність. Але заперечення емоцій не нагадує уникання високих бордюрів — це наче залишити свій автомобіль у гаражі. Там він буде у безпеці, ось тільки ви нікуди не доїдете.

Розвантаження від емоцій проти інтеграції

Ви не можете контролювати усі події, які з вами відбуваються, але можете вирішити, як їх сприймати35.

Maйя Енджелоу

Інтеграція — протилежність розвантаження від емоцій. Згадані вище методи є різними шляхами, які ми обираємо, щоб не інтегрувати у своє життя біль, котрий супроводжує наші історії боротьби. Удаючи, що нам не болить, ми обираємо ув’язнення в полоні темних емоцій, а визнаючи свої емоції і занурившись у них, обираємо свободу. Спокусливо думати, що замовчування нашого болю — найбезпечніший спосіб не допустити, щоб він оволодів нами, але зрештою уникнення болю таки підпорядковує наше життя. Думка про те, що «ми такі ж хворі, як наші таємниці», — не тільки приказка; з’являється усе більше емпіричних доказів того, що відмова від осмислення свого досвіду та інтеграції впливає не лише на наше емоційне здоров’я, але й на фізичне36.

Амбридж

Поширені вияви розвантаження від емоцій можуть ставати дуже тривожними. Вони відчуваються як фальш. На додачу до вибухового характеру і заразливого страху з’являється ще одна дуже складна поведінкова модель, яку я називаю «Амбридж ». Вона має місце, коли не інтегруються світлі і темні емоції. У надмірній ласкавості є щось тривожне. Уся ця привітність видається наскрізь фальшивою і трохи нагадує бомбу сповільненої дії. Я назвала цю модель іменем персонажа з роману Джоан Роулінґ «Гаррі Поттер і Орден Фенікса » — Долорес Амбридж37. Амбридж носить манірні рожеві костюми й капелюшки, оздоблює свій рожевий кабінет бантиками й тарілочками з котенятами і обожнює піддавати тортурам дітей, які погано поводяться. Роулінґ пише про неї: «Я помічала не один раз, що невимовна витонченість пліч-о-пліч крокує з виразно немилосердними поглядами на життя». Вона додає: «Любов до усього нудотно-солодкуватого часто означає відсутність справжнього душевного тепла або милосердя». Я помітила те саме. Надто багато витончених емоційних виразів, надто багато заяв, як-от: «Усе дивовижно», або «Я просто ніколи не злюся і не засмучуюся», або «Якщо ви позитивно налаштовані, то зможете все докорінно змінити» — часто маскують справжній біль і страждання. Така поведінка — такий самий сигнальний прапорець, як і розпачливе занурення в себе або вибух люті.

Діти краще відчувають емоції під солодкою оболонкою. Чарлі, мій син-четвертокласник, іноді говорить: «Будь обережна. Я думаю, що вона не справжня кицька». Він має на увазі кицюню з мультфільму «Лего-фільм»(«The LEGO Movie »)38, радісну й добру, поки вона зненацька не перетворюється на Суперзлу Кицьку. Ключовим моментом є інтеграція. Постійно бути на світлій стороні — це так само небезпечно, як постійно перебувати в темряві, тому що заперечення емоцій підживлює темряву.

Стратегії розпізнавання емоцій

Отже, як розпізнати емоції, не вихлюпуючи їх на інших? Відповідь, яку я знайшла у своєму дослідженні і спробувала застосувати на практиці у своєму житті, звучить доволі просто: дозвольте собі відчувати емоції, цікавтеся ними, звертайте на них увагу і практикуйте. Цей підхід вимагає практики. Бентежної, неприємної практики.

Письмовий дозвіл

Свій перший дозвіл на емоції я написала на папірці для нотаток того ранку, коли уперше зустрілася з Опрою Вінфрі, яка інтерв’ювала мене для своєї програми «Super Soul Sunday »39. Я написала: «Дозвіл на радість, веселощі і дурниці». Тепер кишені моїх джинсів частенько напхані папірцями з дозволами. Ми з моєю командою часто розпочинаємо складні зустрічі з писання дозволів і читаємо їх одне одному, а вже потім починаємо працювати. Ми не розпізнаємо емоцій, якщо не дозволимо собі їх відчувати.