Питер Сингер - Війна лайків. Зброя в руках соціальних мереж

Компанії-гіганти мають підживлювати свої слова справами, а не без кінця використовувати слово «прозорість» у туманних прес-релізах. Це стосується не лише політики, що керує нашим спільним онлайн-простором, а й інформації, яку компанії збирають із цього простору. Неприйнятно, що фірмам соцмереж знадобилося близько року після виборів-2016, щоб оприлюднити дані з чіткими доказами російської дезінформації, – та й те лише після неодноразових вимог Конгресу.

Мабуть, особливо тривожить те, що, попри весь політичний та громадський тиск, більшість компаній усе ще не поспішає розкривати інформацію цілком. З-поміж великих компаній лише Reddit зберегла відомі фейкові російські акаунти для відкритого розгляду. Знищуючи такі важливі докази, фірми ніби пилососять місце злочину й не лише заважають слідчим вивчити повну картину подій і відшукати можливості запобігти повторенню таких сценаріїв. Вони знищують нагадування про масову маніпуляцію та дезінформацію, що сильно змінює світову історію.

Кремнієва долина відповідальна за допомогу у створенні громадської інформаційної грамотності. Володіючи платформами, що поширюють дезінформацію, компанії соцмереж мають добру нагоду допомогти вакцинувати громадськість. Найефективніші з цих ініціатив не просто застерігають людей щодо дезінформації загалом («Не вірте всьому, що читаєте в Інтернеті») чи вбивають їм у голови контраргументи («Ось десять причин, чому кліматичні зміни справжні»). Радше ефективне навчання інформаційній грамотності працює через демонстрацію людям конкретних доведених випадків дезінформації й заохочення зрозуміти, як та чому ці випадки спрацювали проти людства. Але знов-таки фірми переважно приховують інформацію, замість того щоб поділитися нею з жертвами. Власники соцмереж повинні позбутися страху, що люди масово покинуть сервіси, якщо компанії ризикнуть удатися до таких ініціатив (ми все одно вже надто залежні, щоб піти). Прагнення уникнути відповідальності та підтримувати вигадку про свою невинуватість залишає споживачів неозброєними на війні.

Це протистояння лише набуватиме інтенсивності. Отже, компанії мають засвоїти урок із вигаданої історії Дара Лама. Недостатньо експериментувати й готуватися до поточної війни лайків – потрібно дивитися в майбутнє.

Компанії мусять безупинно прораховувати політичні, соціальні та моральні наслідки діяльності своїх сервісів . Показово, що в усіх випадках, описаних у цій книжці, жодна фірма не намагалася лікувати хвороби соцмереж, допоки ті не призвели до ще гірших наслідків. І це при тому, що керівники могли стежити за порушеннями й зловживанням у реальному часі. Навіть коли працівники тих фірм забили на сполох через діяльність хейтерів, ці застороги керівництво проігнорувало. Коли незалежні науковці висловили занепокоєння щодо нових проблем на кшталт неонацистського тролінгу та російської дезінформації під час виборів-2016, фірми знехтували й цим.

Перехід до проактивної стратегії потребуватиме від компаній зміни підходу до розробки продукції. Так само як компанії соцмереж навчилися перевіряти нові функції на технічні помилки, будь-яка зміна алгоритмів потребуватиме уважного розгляду й оцінки ризиків до того, як ця функція потрапить до користувачів у хаотичному «бета-тесті». Подібно до армії США, що грає у військові ігри у Форт-Полку, компанії мають агресивно відсікати потенційні юридичні, соціальні та моральні впливи своїх продуктів, особливо в аспекті того, як їх можуть використати різні негідники. Наступного разу, щойно злочинне угруповання чи держава перетворять платформу соцмереж на зброю, компанії соцмереж не повинні заявляти про свою необізнаність чи непричетність. А ми не повинні дозволяти їм виправдовуватися.

З-поміж усіх цих розмов про відповідальність важливо розуміти, що і для розвитку Інтернету, і для зростання компаній настала слушна нагода. Інтернет-соціолог Зейнеп Туфексі нагадав: « Facebook лише 13 років, Twitter – 11, і навіть Google – тільки 19. На цьому етапі еволюції автопрому ще не існувало ременів та подушок безпеки, контролю за викидами або визначених зон зминання». Критики соцмереж мають пам’ятати, що згадані компанії – не безжальні вороги, які прагнуть зруйнувати соціальну структуру. Вони ще вживаються в свої ролі та відповідальності. Відмовившись від стратегії розлючених споживачів і перетворившись натомість на занепокоєних учасників, ми отримаємо найкращий шанс скерувати цифрові імперії в правильному напрямку .