Питер Сингер - Війна лайків. Зброя в руках соціальних мереж

Здесь есть возможность читать онлайн «Питер Сингер - Війна лайків. Зброя в руках соціальних мереж» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2019, ISBN: 2019, Издательство: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Жанр: Психология, Интернет, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Війна лайків. Зброя в руках соціальних мереж: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Війна лайків. Зброя в руках соціальних мереж»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Facebook — як поле бою, а Instagram — як концентраційний табір вільного часу із «лайками» наглядачами. Сюжет для кіберпанку? Ні, наше сьогодення. Пітер Сінґер та Емерсон Брукінґ витратили довгих п’ять років, щоб провести ґрунтовне дослідження розвитку Інтернету, найвідоміших соцмереж сьогодення та процесу перетворення їх на зброю в сучасному світі.
Від історії появи Всесвітньої павутини, смайликів, твітів та мемів автори розповідають про використання платформ соцмереж авторитаристами, революціонерами, силами оборони, терористами, Дональдом Трампом, Росією, Китаєм, США та багатьма іншими фігурантами онлайн-життя.

Війна лайків. Зброя в руках соціальних мереж — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Війна лайків. Зброя в руках соціальних мереж», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Дії в соцмережах слід сприймати ще серйозніше, коли їхній отруйний бік інфікує, скажімо, царину національної безпеки, де на терезах опиняються життя багатьох людей. Ті, хто свідомо полегшує зусилля ворогу, чи то надаючи рупор терористичним угрупованням, чи то свідомо поширюючи дезінформацію, особливо ту, що стосується іноземних урядів, мають бути помітні «в усій красі» . Ці люди не просто борються за свій бренд чи політичну партію, а сприяють ворогам, які прагнуть зашкодити всьому суспільству.

Ми також повинні подолати новий виклик свободи слова в епоху соціальних мереж – так звані «небезпечні висловлювання». Цей термін походить із досліджень причин насильства між громадами. Він описує публічні заяви, покликані розпалювати ворожнечу та заохочувати насильницькі дії, зазвичай проти меншин. Небезпечні висловлювання – це не лише тенденційна лексика чи нетерпимі зауваження. На жаль, їх надто багато.

Небезпечні висловлювання підпадають під одну чи кілька з п’яти категорій: приниження людської гідності (порівняння людей з тваринами, називання «паскудами» чи недоумками); вживання кодових слів (історичних посилань, мемів або термінів, популярних серед хейтерів); звинувачення в «нечистоті» (буцімто мішень не варта рівних з іншими прав і якось «отруює» суспільство); опортуністичні заяви про напади на жінок з уст людей, яких насправді права жінок не турбують (і це дає змогу заявити вагому причину для ненависті); та дзеркальне звинувачення (викривлення реальності, в якому люди брехливо кажуть, що на них нападають, щоб виправдати своє насильство над іншою людиною). Такі слова смертельно загрозливі для миролюбного суспільства.

Маскуючись у двозначності та поширюючись через напівправду, небезпечні висловлювання дивовижно пристосовуються до соцмереж. Багато жертв з’явилося у процесі антимусульманських заворушень в Індії та геноциду рохінджа у М’янмі. Але дослідників особливо турбує те, як «небезпечні висловлювання» поширюються в США. Випадки небезпечних висловлювань, як ніколи, почастішали; вони поширюються через спеціальні інформаційні атаки здалеку, а також через діяльність колись зневажених місцевих екстремістів, голоси яких сильнішають і навіть можуть стати мейнстримом. Прийдешні роки покажуть, чи ці голоси й далі будуть успішними в наших соцмережах, а отже, й у нашій політиці, чи зазнають поразки.

Цей виклик відволікає нас від урядів та їхніх виборців, але привертає увагу до відповідальності, якої ми повинні вимагати від компаній, що формують соцмережі і впливають на світ. Хай як дивно, контролювати вірусне поширення ненависті та насильства можуть не законодавці, а компанії-засновники соцмереж. Вони мають доступ до даних та схем і здатні реагувати швидше, ніж уряди. Як правителі добровільних об’єднань, вони визначають умови надання послуг, що найкраще віддзеркалюють інтереси користувачів та акціонерів. А небезпечні висловлювання шкодять обом групам.

Згаданий виклик – один із небагатьох, що постав перед компаніями. Простіше кажучи, Кремнієва долина повинна взяти на себе більшу політичну та соціальну відповідальність, ніж накладає на неї успіх її технологій . «Що більше людей ми поєднуємо, то краще», – старий слоган Facebook демонструє, як компанії соцмереж бачать світ. Як можна переконатися, цей слоган неправдивий, а також неприйнятний для підходів компаній у новітньому суспільстві.

Хоча фігури на кшталт Марка Цукерберґа в різний час протестували проти того, щоб їх уважали «арбітрами правди», насправді так воно і є. Інформація, що поширюється через їхні сервіси, – керована їхніми законами та програмними кодами – формує нашу спільну реальність. Якщо не вони арбітри правди, то хто ж тоді?

Відповідно згадані компанії мають відмовитися від тверджень, що вони – лише «нейтральні» провайдери платформ . Це більше не працює. Фанатики, расисти, насильницькі екстремісти та професійні тролі не повинні мати такого впливу, як національні меншини й демократичні держави. Своєю чергою, авторитарні уряди, що експлуатують соцмережі й перетворюють користувачів на мішені, потрібно сприймати як супротивників – а не як потенційні нові ринки.

На цьому шляху Кремнієва долина теж повинна порушити кодекс мовчання, що пронизує її культуру . Наше дослідження звело нас із солдатами, шпигунами, найманцями, терористами та хакерами. Вони, як не дивно, охочіше говорили про свою роботу (та про способи подолання супровідних дилем), ніж працівники великих компаній соцмереж. Журналіст Лоренцо Франческі-Біккераї описує свій досвід репортажів про Facebook так: «У багатьох ситуаціях відповіді на прості питання, – наприклад, чи розмиті оголені зображення – зводяться до того, що інформація, яку Facebook дає пресі, неправдива».

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Війна лайків. Зброя в руках соціальних мереж»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Війна лайків. Зброя в руках соціальних мереж» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Війна лайків. Зброя в руках соціальних мереж»

Обсуждение, отзывы о книге «Війна лайків. Зброя в руках соціальних мереж» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x