Жан-Франсуа Марміон - Чому люди тупі? Психологія дурості

Нарешті егоцентричне упередження дозволяє [16] Сроки D. T. Miller et M. Ross, «Self-serving biases in the attribution of causality. Fact or fiction?», Psychological Bulletin, 82, 213—225, 1975. відрізнити трохи тумануватого від великого козла, який не визнає провини за власну дурість. Він тричі розлучений, бо натрапив на трьох дуреп; на роботі нічого не виходить, бо доводиться працювати з купкою криворуких. Ще підлітком він помітив, що смердять не його ноги, а шкарпетки. Якщо його зупиняє поліція за перевищення швидкості — не пощастило. Він нездатний зрозуміти, що «щастить» — тільки спосіб дурня тлумачити ймовірність.

Науковці Даннінґ і Крюґер не могли назвати свою публікацію на зразок «Дослідження дурнів, які повчають тебе, як виконувати твою роботу». Така назва статті не пройшла б крізь редакційні фільтри наукового журналу. Утім їхнє дослідження саме про це! Ці два науковці відкрили, що необізнані особи схильні переоцінювати свій рівень компетентності. Як, наприклад, дурень, який ніколи не тримав собаки, розповідатиме тобі, як виховувати твого… Даннінґ і Крюґер пояснюють цей ефект тим, що некваліфікованій особі в деяких ситуаціях важко оцінити свої реальні можливості. Ба більше: за висновками цих психологів [17] Сроки J. Kruger, D. Dunning, «Unskilled and Unaware of It: How Difficulties in Recognizing One’s Own Incompetence Lead to Inflated Self-Assessments», Journal of Personality and Social Psychology. 77 (6): 1121—1134, 1999. , необізнана особа не тільки схильна переоцінювати власний рівень компетентності, вона також нездатна розпізнати вміння тих, у кого вони є.

Завдяки цим розвідкам ми розуміємо тепер, чому дурень-клієнт повчає фахівця, як тому працювати, а також чому, коли ти щось загубив, завжди знайдеться дурень, який скаже: «Так, де ти його бачив востаннє?»; і що спонукає дурня казати: «Бути адвокатом легко, треба просто вивчити закони»; «Кинути курити? Треба тільки захотіти»; «Пілотувати літак? Те саме, що керувати автобусом» і так далі. Отак після лекції з квантової фізики, з якої він не зрозумів ні слова, дурень подивиться лектору в очі й промовить: «…ну, що вам сказати».

Даннінґ і Крюґер вважають навіть, що скромність мала б утримати нас від голосування, бо ми профани в економіці, геополітиці та функціонуванні інституцій, наш рівень підготовки не дозволяє ні належно оцінити передвиборчі програми, ні зрозуміти, що слід робити, щоб поліпшити ситуацію в країні… А дурень тим часом проголошуватиме в кафе: «Особисто я знаю, як зупинити кризу!..» Численні дослідження людей азійського походження показують протилежний ефект Даннінґа-Крюґера… [18] Сроки S. J. Heine, S. Kitayama, et D. R. Lehman, «Cultural differences in selfevaluation: Japanese readily accept negative self-relevant information», Journal of Cross-Cultural Psychology, 32, 434—443, 2001. Себто схильність недооцінювати свої можливості. Отже, виходить, що в культурі Далекого Сходу, де немає традиції набивати собі ціну, немає й тенденції показувати, що знаєшся на всіх темах…

Радар дурості

Існує значно більше механізмів визначення дурості, проте закінчімо цей короткий огляд «цинічною недовірою», від якої дурень підвиду «козел» потерпає значно більше за інших [19] Сроки E. R. Greenglass et J. Julkunen, «Cynical Distrust Scale», Personality and Individual Differences, 1989. . Цинізм визначають як систему негативних переконань стосовно природи людини та її мотивації. Козел вельми часто вражений соціополітичним цинізмом, варто лише запитати в нього. Кілька фраз без дієслів окреслюють його щоденні міркування: «Все гниле»; «Контроль швидкості = рекет, бізнес, викачування грошей»; «Психологи? Усі шахраї»; «Журналісти? Лакузи». Він упевнений, що люди чесні тільки через страх бути впійманими. Козел живе у світі нефаховості й ошуканства. Дослідження показують, що цинічні дурні так мало схильні до співпраці й такі недовірливі, що марнують професійні можливості й, як наслідок, мають нижчий за інших дохід.

Насамкінець можна сказати, що дурень утілює в собі перебільшення різноманітних психологічних тенденцій, виявлених дослідниками. А того, хто збере їх усі, вважатимуть «королем дурнів», себто найбільшим бовдуром, якого бачив світ.

Але дурне запитання… базове для «Чи можна вивчати дурнів?», мабуть: «Чому є стільки дурнів?» Адже варто гукнути на вулиці: «Дурень нещасний!» — і всі озираються! І знов-таки наукова література дає нам відповідь, і навіть багато відповідей.

По-перше, ми обладнані радаром на дурість — ефектом негативності [20] Сроки P. Rozin, E. B. Royzman, «Negativity bias, negativity dominance, and contagion», Personality and Social Psychology review, 5 (4), 296—320, 2001. . Це наша схильність приділяти більше уваги, надавати більше ваги, виявляти більшу цікавість до негативних речей, ніж до позитивних. Ефект негативності має суттєвий вплив на погляди людей, їхні упередження, стереотипи, дискримінацію та забобони. Удома ми одразу ж помічаємо незроблені домашні справи, а коли вони зроблені — ніколи… Отож саме завдяки викривленню в негативний бік у складному соціальному середовищі ми здатні швидше виявити дурня, ніж генія. До речі, цей ефект негативності приводить до того, що ми помічаємо більше наміру за негативною подією, ніж за позитивною. Шукаючи в домі якийсь предмет, ми маємо схильність думати, що не ми його загубили, а хтось інший заховав: «Хто брав мій…?» Наприкінці, коли щось провалюється, ми схильні думати, що за цим стоїть чийсь злий намір, що це через якогось бовдура усе пропало.