Жан-Франсуа Марміон - Чому люди тупі? Психологія дурості

Чи можна науково вивчати дурнів? Провокативне запитання! Відомі дурнуваті дослідження (як-от «Чи рятує пердіж від страху?» [2] M. Sidoli «Farting as a defence against unspeakable dread», Journal of Analytical Psychology, 41 (2), 165—178, 1996. ), дослідження дурнуватих професій, що не мають жодної соціальної користі й майже не приносять особистого задоволення [3] Сроки http://www.strikemag.org/bullshit-jobs/ , але дослідження дурнів?

Насправді, коли поцікавитися науковою літературою в царині психології, дурість, у загальному розумінні, доволі добре вивчена. У цьому сенсі можна відповісти, що так, дурнів досліджувати можна, але при цьому слід пам’ятати, що вивчення дурнів є власне вивченням Людини, не більше й не менше. Можна виснувати типовий портрет дурня, добираючи певні риси, вивчені в різних дослідженнях. У такий спосіб матимемо порівняно точне уявлення про дурня (причепа, трохи гальмує, з доволі обмеженими інтелектуальними ресурсами й браком уваги) і навіть про деякі його різновиди на зразок пихатого бовдура, коли базова версія доукомплектована отруйним нарцисизмом, себто цілковитим браком співпереживання.

Дурість і брак уваги

Та замість робити дурня предметом вивчення дослідження в галузі психології дозволяє насамперед зрозуміти, чому люди часом поводяться по-дурному.

Зокрема, вивчення поведінкових сценаріїв [4] Сроки R. C. Schank et R. P. Abelson, Scripts, Plans, Goals and Understanding: an Inquiry into Human Knowledge Structures (Chap. 1—3), L. Erlbaum, Hillsdale, NJ, 1977. показує, що люди у більшості випадків вдаються до дій, не надто заглиблюючись в аналіз. Вони діють за звичними відпрацьованими шаблонами, якими послуговуються автоматично, за внутрішніми чи зовнішніми підказками. Саме тому ви можете зауважити: коли ти плачеш, завжди знайдеться дурень, який скаже тобі: «Привіт, усе гаразд?» Це така ж дурість, як удруге дивитися на годинник, коли щойно вже поглянув на нього.

Якщо хочеш довідатися час, треба подивитися на годинник — це сценарій, який запускається машинально. Такий механізм дозволяє не зосереджувати увагу, бо користь сценаріїв саме в тому, щоб не надто зосереджуватися на завданні. Як наслідок, коли людина неуважна й думає про інше, вона дивиться й не бачить, інформація не сприймається і доводиться вдруге дивитися на годинник. Хіба ж це не дурість?

Психологи, які працюють у царині ресурсів уваги, показали, що ми вельми слабуємо на сліпоту до змін [5] Сроки D. J. Simons et D. T. Levin, «Failure to detect changes to people during a real-world interaction», Psychonomic Bulletin & Review, 5 (4), 644—649, 1998. , і навіть важливу переміну не завжди помічають. Саме тому можна почути нарікання: «Коли ти втрачаєш 10 кг на дієті, завжди знайдеться недоумок, який не бачить різниці…» Дослідження «ілюзії контролю» [6] Сроки E. J., Langer, «The illusion of control», Journal of Personality and Social Psychology, Vol 32 (2), 311—328, 1975. дозволяють нам зрозуміти, чому завжди знаходиться дурень, який тисне, як божевільний, на кнопку ліфта, коли її вже натиснули, а вивчення соціального ефекту — чому, коли один дурнуватий водій повертає на перекриту вулицю, завжди знаходиться другий, який їде за ним, і коли на телегрі в такого запитують, що обертається довкола Землі — Місяць чи Сонце, він просить допомоги зали.

Люди нерідко відхиляються від чистого раціоналізму й очікуваних показників. І найбільшим дурнем виявляється в кінцевому рахунку той, хто найпомітніше відхиляється від середньої величини, виведеної з досліджень. Загалом його бачення світу спрощене: у нього проблема з великими числами, квадратними коренями, складними речами, як-от із Гаусовою кривою, на якій він часто сприймає лише крайнощі. Сталін говорив, до речі: «Смерть одного солдата — трагедія, смерть тисячі — статистика». Побрехеньки всім подобаються трохи більше за нафаршировані статистикою наукові звіти. Але дурень від побрехеньок божеволіє. Він знає навіть одного, який упав був з сорокового поверху й не розбився, до речі, про це говорили по телебаченню.

Дурість і переконання

Дослідження переконань виявили віру в справедливість світу ( Belief in a Just World [7] Сроки L. Montada et M. J. Lerner, Préface, in L. Montada et M. J. Lerner (sous dir.), Responses to Victimizations and Belief in a Just World, (pp. VII—VIII), Plenum Press, 1998. ), мабуть, найпоширенішу в світі, яку прекрасно ілюструє бовдур такою фразою: «Її зґвалтували, але ти бачив, як вона вдягалась?» Що більший дурень, то більше жертва заслуговує на те, що з нею сталося… Горезвісний пихатий бовдур, до речі, зневажає убогих, цих «голодранців».