Пол Клейнман: Психологія 101: Факти, теорія, статистика, тести й таке інше

Згідно з Волтером Кенноном, сильний стрес (нехай і надуманий) викликає у тварин психологічну і фізіологічну реакцію. В організмі відбувається раптовий викид хімічних речовин, зокрема адреналіну, норадреналіну й кортизолу. Така реакція призводить до посиленого серцебиття, утрудненого дихання, спазмів у м’язах і звуження судин, що забезпечує енергію, необхідну для боротьби або втечі. Відповідна мимовільна реакція регулюється трьома системами організму: імунною, ендокринною і центральною нервовою.

Вплив стресу на організм уперше описав угорський дослідник Ганс Сельє 1936 року. Згідно з теорією Сельє, хронічний стрес призводить до довготривалих хімічних змін у тілі, тому стрес може бути основною причиною різних захворювань.

Як асистент при факультеті біохімії Університету Мак-Ґілла, Сельє дійшов відповідного висновку завдяки роботі зі щурами. Він працював над експериментом, що передбачав введення оваріального екстракту щурам для дослідження реакції, яка дозволить виявити новий тип статевих гормонів.

Щури дійсно відреагували на ін’єкцію: їхні селезінки, зобні залози, лімфовузли й кори надниркових залоз збільшилися; з’явилися глибокі кровоточиві виразки у дванадцятипалих кишках і на слизових оболонках шлунків. У разі зміни дози екстракту реакції відповідно послаблювалися або посилювалися. Сельє вирішив, що відкрив новий гормон. Однак, повторивши експеримент з плацентарним та гіпофізним екстрактами, Сельє на свій подив виявив, що реакції щурів лишаються незмінними.

Досі переконаний у тому, що йдеться про новий гормон, Ганс Сельє провів експеримент ще раз, використавши екстракти інших органів, зокрема нирок і селезінки. Щури реагували щоразу однаково. Спантеличений результатами Сельє здійснив останню спробу, ввівши щурам різновид формальдегіду. Проте реакція тварин виявилася такою самою.

Вважаючи експерименти зі щурами невдалими (адже, зрештою, відкрити новий гормон не вдалося), Сельє вирішив з’ясувати можливі причини виявлених симптомів. За кілька років він пригадав, що в студентські роки під час навчання в Празі мав справу з пацієнтами, які скаржилися на проблеми з травленням, загальне нездужання і біль. Подальші огляди таких пацієнтів виявляли підвищену температуру тіла, збільшення печінки або селезінки, висипи на шкірі й запалення гланд. Тоді як симптоми, що дозволяли діагностувати конкретне захворювання, з’являлися пізніше.

Сельє також замислився над тим, що лікарі здебільшого призначають пацієнтам однакове лікування незалежно від діагнозу: відпочинок, споживання продуктів, що легко засвоюються, та уникнення перепадів температури в приміщеннях.

На основі лабораторних досліджень із щурами та медичного досвіду зі студентських років, Ганс Сельє сформулював теорію про синдром загальної адаптації, що визначає реакції організму на стрес. Згідно із Сельє, синдром загальної адаптації проявляється в три етапи.

1. Тривожна реакція.Cтан рівноваги порушується під впливом стресового фактора або зовнішнього подразника, й організм реагує на подразник. На цьому етапі відбувається реакція «Бий або біжи», за Волтером Кенноном, а також викид гормонів, що забезпечує людину енергією, потрібною для опанування ситуації.

Якщо енергія, здобута за рахунок реакції «Бий або біжи», не знаходить виходу через брак фізичної активності, це призводить до згубних наслідків для організму. Наприклад, надлишок гормону кортизолу може зашкодити м’язовим тканинам і клітинам або навіть спричиняти виразку шлунку, підвищений рівень цукру в крові та інсульт. Надлишок адреналіну в організмі згубно впливає на судини головного мозку й серця, а також збільшує ризик інсульту або серцевого нападу.

2. Адаптація.Тіло починає протидіяти зовнішньому подразнику та повертати стан рівноваги за рахунок відновлення, регенерації та реконструювання. Цей процес називається резистентністю, починається практично відразу після початку етапу тривожної реакції і триває до припинення стресових умов. У разі продовження стресових умов організм лишається в збудженому стані.

Проблеми виникають тоді, коли цей процес повторюється надто часто, лишаючи обмаль або жодних можливостей для відновлення стану рівноваги. У такому випадку людина переходить до наступного етапу.

3. Виснаження.В організму вичерпується фізична й психологічна енергія, необхідна для боротьби зі стресовими факторами. Насамперед таке трапляється у разі хронічного стресу, адже, протидіючи короткостроковому стресу, людина не втрачає енергію повністю. Втративши енергію, людина вже не може протистояти стресовим умовам.