Пол Клейнман: Психологія 101: Факти, теорія, статистика, тести й таке інше

3. Описати риси й особливості людини, яка обирає перший варіант, та людини, яка обирає другий.

Відповідно до результатів експерименту, більшість учасників, незалежно від обраного варіанту, вважала, що інші обрали той самий варіант, що й вони. Таким чином, було підтверджено ефект помилкового консенсусу.

Цікаво, що, відповідаючи на третє запитання стосовно особистісних рис, учасники позитивно оцінювали людей, які обирають той самий варіант, що й вони, і дуже негативно – тих, що обирають протилежний. Підхід приблизно такий: «Той, хто не згоден зі мною, помиляється».

Для другого експерименту Росс попросив іншу групу учасників півгодини добровільно ходити університетським містечком, повісивши на себе табличку з написом «Смачна їжа у Джо». Для мотивації Росс пообіцяв учасникам, що в кінці експерименту вони дізнаються про щось корисне. Крім того, учасникам пояснили, що вони можуть відмовитися. Потім Росс дав групі ті самі завдання, що й учасникам першого експерименту. На думку 62 % учасників, що погодилися на участь в експерименті, решта теж дала згоду, тим часом лише 33 % учасників, які не схотіли вішати на себе табличку, припустили, що інші люди погодилися. Таким чином, другий експеримент Росса підтвердив результати першого. Подібно до учасників першого дослідження учасники другого висловили негативні оцінки стосовно людей, рішення яких не збігалися з їхніми.

Лі Росс довів ефект помилкового консенсусу і підтвердив, що люди схильні приписувати іншим ухвалення рішень відповідно до власних. Крім того, Росс продемонстрував, що, коли інша людина ухвалює рішення, з яким не згоден або яке не прийняв би індивід, такий індивід сприймає цю людину негативно й оцінює її вчинки як неприйнятні або неправильні.

Науковці не приділяли ефекту помилкової унікальності великої уваги. Однак 1988 року Джеррі Салс, Чой К. Ван і Ґленн С. Сандерс опублікували статтю, у якій розглянули ефект помилкової унікальності на основі того, як люди сприймають свої підходи до здорового способу життя. Для експерименту дослідники запросили учасників студентського віку. Першою гіпотезою, яку вони хотіли перевірити, була така: ефект помилкового консенсусу виявиться в тому, що учасники припускають, ніби їхні здорові звички (наприклад, заняття спортом) поширені серед інших людей, які дбають про здоров’я. Друга гіпотеза: люди, які схильні до небажаної поведінки (не займаються спортом), переоцінюють кількість людей, що поводяться так само. Третя гіпотеза: схильні до бажаної поведінки (до занять спортом) недооцінюють кількість людей, які теж її практикують.

Експеримент чітко підтвердив перші дві гіпотези, а також забезпечив деякі свідчення на підтримку третьої. Виходить, що люди, схильні до небажаної поведінки, не сприймають жодних аргументів і не ведуть здорового способу життя, переоцінюючи консенсус щодо їхньої поведінки. Дехто навіть не вважає свою поведінку небезпечною для здоров’я. Попри те що експеримент дійсно деякою мірою підтвердив ефект помилкової унікальності, необхідні подальші дослідження.

Хибні судження внаслідок ефекту помилкового консенсусу можуть згубно впливати на суспільство і призводити до шкідливих наслідків. Один із яскравих прикладів ефекту помилкового консенсусу – негативні погляди фундаменталістів і політичних радикалів. Прихильники таких течій не обов’язково вважають, що більшість людей поділяє їхні радикальні погляди й переконання, але переоцінюють кількість однодумців, що викривлює їхнє світосприйняття.

Стрес – це виникнення фізіологічної реакції у відповідь на зовнішній подразник. Подразник може бути психологічним або фізіологічним, а стрес – довготривалим і короткотривалим. Попри широке обговорення стресу, ідеться не тільки про емоції – стрес насправді може впливати на фізичний і психологічний стан людини. Ми схильні сприймати стрес як аналог хвилюванню, однак стрес – значно серйозніший стан, хоч не конче поганий. Виокремлюють два типи стресу: дистрес, до якого призводять негативні події, та еустрес – реакція на позитивні події.

У 1920-х роках американський фізіолог Волтер Кеннон запропонував теорію щодо поведінки тварин у стресових ситуаціях. Він назвав свою концепцію теорією «Бий або біжи», відомою також як «Гострий стрес».