Володимир Дмитренко - Історія грошей

Античним полісам у Причорномор’ї протегували їх сусіди-скіфи, які були зацікавлені у розвитку торгівлі. Свої монети скіфські правителі не карбували. Лише одного разу місто Каллатіс вирішило догодити свому покровителю – скіфському царю Атею – випуском срібної монети. Їх збереглося дуже мало. На лицьовій стороні зображено чи то бородате божество, чи то сам Атей, а на звороті – голий до пояса скіф, що стріляє з лука.

■ «Монета царя Атея», IV ст. до н. е.

■ Стародавні китайські монети відливали зазвичай у вигляді особливої форми бронзових лопаточок і ножів. Як гроші в Китаї також використовували кам’яні копії мушель каурі. Іноді копії мушлів каурі робили із бронзи. Але у III cт. до н. е. монети у вигляді кружечків з’явилися і в Китаї, дуже скоро ставши основним типом монет. Хоча різні екзотичні форми монет використовувалися у Китаї ще досить довго.

Самі скіфи якщо і використовували монети, то лише ті, що надходили до них з інших держав і лише для торгівлі з греками або як елементи прикрас. Наприклад, у царському кургані біля села Рижанівка, що на Черкащині, були знайдені персні, у яких в якості щитків були припаяні золоті статери з Боспорського царства.

У Стародавньому Китаї перші металеві гроші спочатку намагалися виплавляти у вигляді бронзових мушель каурі. Використовували і кам’яні копії мушель каурі. Однак така форма виявилася занадто складною і надалі протягом кількох століть китайці відливали гроші у вигляді особливих топірців, ножів і лопаток.

Карбовані зображення не тільки надавали виробам особливої форми, але слугували ще й державною гарантією ваги та проби виробів. Номінальна вартість цих перших монет була трохи вищою вартості ваги наявного в них металу – за рахунок цього держава покривала витрати на їх виготовлення і отримувала певний прибуток. При цьому різниця між вартістю металу монети і її оголошеною вартістю була помірною і влаштовувала всіх – і державу, яка мала можливість отримувати особливий прибуток від карбування монет, і купців, яким тепер стало набагато легше вести торгівлю.

Слідом за грошима-кружечками з золота розпочалося карбування металевих грошей з міді та срібла. Золото коштувало набагато дорожче срібла, а срібло набагато дорожче міді. Тому золоті гроші використовували для важливих і дорогих покупок, срібні – для придбання менш вартісних товарів, а мідяки – для отримання найдешевших товарів і послуг.

■ «Кізікіни» – золоті монети малоазійського міста Кізік, що випускалися з V по IV ст. до н. е.

Поява металевих грошей не лише спростила торгівлю, а й дозволила впорядкувати збір податків. Раніше податки встановлювали лише у вигляді певних трудових повинностей або в натуральній формі. Наприклад, кожен селянин повинен був здати за рік державі 10 овець і 20 мішків зерна. Але вівці у будь-якому господарстві завжди були різні. Одна вівця важила більше, інша менше, одна могла дати відмінну вовну, а інша не дуже. Зерно теж могло бути різної якості, навіть коли це було зерно одного і того ж виду рослин.

■ Денарій Римської республіки 46 р. до н. е. Аверс: богиня Монета в діадемі. Поруч напис з іменем богині: MONETA. Реверс: інструментарій для карбування монет: кліщі, ковадло зі штампом та молот. Вгорі – ім’я монетарія: L. T. CARISIVS.

Зміна податків з натуральної форми на грошову не лише значно спростила їх збір, але й дозволила владі чіткіше контролювати роботу податківців, припиняючи зловживання. Набагато легше стало збирати не тільки податки з селян, а й податки з купців і ремісників, а також мито з купців із інших держав. У кожної держави склалася своя монетна система, коли одна золота монета коштувала певну кількість срібних монет, а кожна срібна монета – певну кількість мідних монет. Але у низці випадків деякі держави для зручності торгівлі погоджувалися на те, щоб уніфікувати свої монетні системи і випускати монети однакової ваги. Це значно спрощувало торгівлю між цими країнами і будь-які взаємні розрахунки.

■ Римські монети часів Республіки (1) та Імперії (2–3).

Перші металеві кружечки, що їх використовували як гроші, тоді ще не називали монетами. Ця назва з’явилася значно пізніше і прийшла до нас із Стародавнього Риму. Тривалий час Рим користувався грошима, які привозили з інших держав, перш за все з країн Греції, Малої Азії і Єгипту, в якому правили Птолемеї. Однак у III ст. до н. е. римляни розпочали карбування власних металевих грошей, організувавши їх виготовлення в храмі богині Юнони Монети.