Володимир Дмитренко - Історія грошей

У деяких країнах в якості грошей використовували мідні вироби у вигляді вістрів для стріл. Це були саме грошові зливки, а не справжні вістря – на відміну від бойових, ніхто навіть не намагався їх заточувати. Просто злитки металу певної форми і визначеної ваги. Зустрічалися й інші форми металевих грошей. Так, у Північному Причорномор’ї довгий час були дуже уживані монетки у вигляді маленьких бронзових дельфінів.

■ Виготовлені з міді монети-«стрілки». Північно-Західне Причорномор’я, VII–V ст. до н.е.

■ Виготовлені у вигляді фігурок дельфінів бронзові монети з Північно-Західного Причорномор’я, VII– V ст. до н.е.

Нарешті в VII ст. до н. е. в Лідії, стародавній державі, яка існувала тоді в центральній частині сучасної Туреччини, було виготовлено перші монети. Цар Лідії Крез, який, згідно з давніми легендами, володів незліченними скарбами, випустив тоді гроші у вигляді золотих кружечків із зображеннями з обох сторін. Це були найперші у світі монети.Ідея виявилася вельми вдалою, і згодом чи не всі сусідні держави, а потім і всі, хто торгував з ними, і нарешті всі більш-менш розвинені держави також стали карбувати такі кружечки, тільки з іншими зображеннями. Форма невеликого кругляка виявилася ідеальною для металевих грошей. Спочатку з потрібного металу відливалися або висікалися кружечки певної форми.

При цьому певна його форма дозволяла дотримуватися і однакової ваги усіх кружечків. Після цього металеві кружки розігрівали, з тим, щоб вони стали м’якшими, а потім затискали між двох штемпелів і, б’ючи по верхньому штемпелю, наносили одночасно на обидві поверхні кружечка потрібні зображення.

■ Монети Лідії, виготовлені з золота й електра (сплава золота зі сріблом), VII–VI ст. до н.е.

■ Ольвійський бронзовий ас із зображенням бога Борисфена, на звороті – орел, що шматує дельфіна.

У VI—V ст. до н. е. на північному узбережжі Чорного моря, яке в ті часи елліни називали Понтом Евксинським, виникають засновані ними міста-держави. Деякі з них – на території Криму – згодом навіть об’єднались в державу – Боспорське царство. Великими торговими та ремісничими центрами стали і зберегли незалежність Херсонес, Ольвія, Тіра. За декілька сотень років свого існування вільні поліси Ольвія, Херсонес і Боспорське царство встигли облаштувати власні монетарні. Випущені тут монети зазвичай були виготовлені з бронзи або срібла і в першу чергу призначені для обігу на власній території. Монети прикрашали зображеннями найбільш шанованих у певній місцевості божеств або ж їх символів, часом алегоричних. Так, на монетах Ольвії можна знайти зображення орла (символ Зевса), що шматує дельфіна (символ Аполлона). За задумом творців, цей сюжет мав символізувати тріумф партії шанувальників Зевса, що прийшла до влади в полісі у результаті перемоги над політичними конкурентами. Іноді зображення відображали політичні союзи, в які вступали місцеві держави та їх правителі.

Повагою в античному світі користувалися золоті монети, випущені в обіг малоазійським містом Кізік. За ними і назва відповідна закріпилася – «кізікіни». Порівняно з лідійськими вони були шедеврами давнього мистецтва, їх прикрашали зображення давніх богів та богинь.

■ Монети-кізікіни з Орловського скарбу, друга половина IV ст. до н. е.

■ «Переможний» статер Ольвії.

Після перемоги над армією македонського полководця Зопіріона в 328 р. до н. е. ольвіополіти карбували на монетах скіфський лук і сокиру, віддаючи данину поваги своїм союзникам і покровителям скіфам. Тоді ж з трофейних свинцевих снарядів для пращі – матіобул – була виготовлена партія монет, також присвячених великій перемозі над македонянами. Наступний за цими подіями, небувалий до тих часів економічний підйом поліса призвів до випуску – в перший і останній раз в історії Ольвії – золотих монет-статерів з відповідною символікою.

У Північному Причорномор’ї активно використовували не тільки місцеві, а й привізні іноземні монети. Так, з бурхливими подіями тих років пов’язують знахідку скарбу золотих монет-кізікінів на Одещині. У ньому було кілька десятків монет, виготовлених у малоазійському місті Кізік, яке напередодні тієї війни було завойоване військом Александра Македонського. Захоплена скарбниця Кізіка використовувалася для оплати найманців, у тому числі тих, яких відправили взяти Ольвію. Однак господар золотих монет так і не зміг повернутися за своєю прихованою біля переправи через Дунай платнею.