Данило Яневський: Проект «Україна»: Архітектори, виконроби, робітники. Тексти

Хоча подарунок рукавичок кандидатові більше не практикується на церемонії в Англії або Америці, все-таки використовують їх як частину належного професійного масонського одягу під час виконання професійних обо’вязків в Ложі або під час процесій, які ще зберігаються; і в багатьох добре упорядкованих Ложах члени майже регулярно одягають свої білі рукавички із своїми білими фартушками.

Символізм рукавичок, це треба визнати, є насправді модифікацією (символізму) фартушка. Вони обидва означають одну і ту саму річ, обидва натякають на (необхідність) очищення життя. «Кому судиться піднятися, – говорить Псалом, – на гору Бога? Або хто буде стояти на його святому місці? Він, хто мав чисті руки і чисте серце»4 4 Ps. 24:3. Український переклад цього вірша (Пс., 23:3,4) повністю: «Хто вийде на гору Господню, і хто стане на Його святому місці? Той, у кого руки невинні й серце чисте (хто не прив’язав до марного свою душу і підступно не клявся своєму ближньому». Тут і далі переклад ієромонаха о. Рафаїла (Романа Турконяка).. Фартушок має звертатися до «чистого серця»; рукавички – до «чистих рук». Обидва є значними для очищення – того очищення, яке завжди символізує очищення, яке передує античним ініціаціям в священні містерії. Допоки наші Англійські та Американські Масони використовували тільки фартушки і відкидали рукавички як масонський символ, останні ставали все більш важливими в символічній науці, оскільки алюзії чистоти рук рясніють у всіх античних авторів.

«В континетальних масонських обрядах, які практикуються у Франції, Німеччині та інших країнах Європи, це незмінний звичай представляти нещодавно ініційованого кандидата не тільки, як ми робимо, з білим шкіряним фартухом, але й з двома парами білих рукавичок – одна пара чоловічих для нього, а друга, жіноча, яку він презентує, в свою чергу, своїй дружині або тій, з якою заручився, відповідно до звичаю Німецьких Масонів, або відповідно Французьких – для жінки, яку він найбільше шанує і яка точно важлива, або має бути важлива.

«Руки», – говорить Wemyss5 5 Можливо, йдеться про Джона Вемусса (John Wemyss (або Weemes, Weemse), 1579—1636 рр.), міністра пресвітеріанської церкви Шотландії, вченого-гебраїста, екзегета.в його Clavis Symbolica, є символом людських вчинків – чисті руки є чистими діями; несправедливі руки є справами несправедливості». Маємо численні згадки в священних і профанських текстах такого символізму. Миття рук є зовнішнім знаком внутрішнього очищення.

Отже, Псалмист6 6 Книга Псалмів (також Псалтир) – одна з книг Старого Завіту, авторство якої приписується другому цареві Ізраїлю Давиду (1040/1039—970/969 рр. до н. е.). Містить 150 пісень, грецький та український варіант – 151. Псалми виконувалися під час Богослужінь в Ієрусалимському Храмі.говорить7 7 Ps., 26:6: «Я вмию свої руки в невинності і обійму твій вівтар, Ієгова»8 8 Український переклад цього вірша (Пс., 25:6), звучить так: «Я з невинними вмию свої руки і обійму Твій жертовник, Господи». .

В античні часи умивання рук було завжди вступом до церемонії ініціації, і, звичайно, це використовувалося символічно для означення чистоти від злочинів як обмеження для тих, хто шукав доступу до таємних церемоній; і, отже, в храмі на острові Крит було вміщено такий напис: «очисти свої ноги, помий свої руки і тоді входи».

Дійсно, умивання рук як символ чистоти було присутнє серед своєрідних античних церемоній. Ніхто не міг наважитися молитися до Бога, допоки не умив свої руки. Таким чином гомерівський9 9 Гомер – легендарний грецький поет (VIII ст. до н. е.), якого вважають автором поем «Іліада» та Одіссея».Гектор10 10 Гектор – герой «Іліади», найхоробріший грецький воїн. – Д. Я .говорить: «Я наважився з неомитими руками запропонувати моє погане вино Юпітерові».

Та сама практика існує між євреями; яскравий приклад символізму представлений в дуже добре відомій дії Пілата11 11 Понтій Пілат (?—36—39 рр.), префект римської провініції Іудея (26—36 рр.), найбільш відомий за судом та стратою Ісуса Христа., який, коли Євреї голосно вимагали, щоби він розп’яв його (Христа. – Д. Я.), з’явився перед тим перед людьми і, взявши воду, вимив свої руки, говорячи в той само час: «я невинний в крові цього чоловіка. Дивіться на це». В християнській церкві в Середні віки рукавиці завжди одягали єпископи або священики, коли вони виконували церковні функції. Рукавиці були виготовлені з льону і були білі; відомий ритуаліст Дюранд (Durndus)12 12 Йдеться, вірогідно, про Гійома Дюрана де Сен-Пурсена ( лат .: Durandus de Sancto Porciano, фр .: Guillaume Durand de Saint-Pourçain), (б. 1272—б. 1334 рр.), монаха-домініканця, вченого-схоластика, богослова Папського Дому (тобто теолога Папи Римського, з 1312 р.), єпископа м. Мо (1326—1334 рр.). Мав прізвисько Doctor resolutissimus за вміння розв’язувати найбільш складні богословські проблеми.говорить, що «білі рукавиці означали невинність та чистоту, тому що руки залишалися чистими та вільними від нечистоти».