Данило Яневський - Проект «Україна» - Архітектори, виконроби, робітники. Тексти

Любов…

«Якби я говорив мовами людськими й ангельськими, але не мав любови, я був би немов мідь бреняча або кимвал звучний.

Якби я мав дар пророцтва і відав усі тайни й усе знання, і якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав любови, я був би – ніщо.

І якби я роздав бідним усе, що маю, та якби віддав моє тіло на спалення, але не мав любови, то я не мав би жадної користи.

Любов – довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла;

не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою;

все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.

Любов ніколи не переминає. Пророцтва зникнуть, мови замовкнуть, знання зникне.

Бо знаємо частинно й частинно пророкуємо.

Коли настане досконале, недосконале зникне. …

Тепер же зостаються: віра, надія, любов – цих троє; але найбільша з них – любов» (Перше послання до Коринтян св. апостола Павла, 13:1—10, 13.).

Є різні способи сприйняття цього світу та всі вони ведуть до єдиного джерела знання, це знання – істинна Любов. Ми не знаємо, якою є насправді реальність, але знаємо, що ми в ній є і в ній ми знаходимо себе. Кожен по-різному та всі ми є елементом одного цілого, що зветься Любов’ю.

Ми всі є ніщо і нічим і виникли ми з пустоти та й до пустоти повернемось. Повернемось у вічне «ніщо» задля відтворення безмежного потенціалу можливостей. Повернемось в квантове поле широковимірних можливостей. Ми знаємо точно, що ми тут і зараз та ми також є в Любові всюди і завжди.

Все матеріальне пов’язане між собою та й нематеріальне теж. І треба лише навчитися відчувати інші частини себе в інших і дати іншим відчути їх в собі – ось це і є тою Любов’ю, яка має огортати нас – у великій множинній єдності всіх елементів в єдиному цілому.

Наш Брат MG якось переказав такі історії.

Перша – про одного побратима, як той дав вибрати собі око, щоби визволити з неволі свого приятеля. Друга – про іншого, що був разом з своєю сім’єю та пораненим побратимом в одній хаті. Коли хата зненацька загорілася, він став найперше рятувати товариша, а не жінку та дітей. Жінка ледве вискочила, одна дитина згоріла… «Та він тим не журився: дітей, мовляв, ще можу мати, та й не знати ще, що з них буде; а такого другого побратима, як сей товариш, що стільки разів показував мені свою любов, не знати чи знайшов би я».

В душі моїй рояться сумніви. Чи зможу я сотворити ту красу земного щастя і любові? Чи зможу завжди і у вірний час Братам моїм на допомогу прийти при потребі? Я думаю ці мною накреслені рядки нашого Брата MG самі собою дають відповідь на те, як має вчиняти вірний друг і побратим…

«1738 р. Папа Климент ХІІ 19 19 Климент ХІІ (лат.: Clemens PP. XII, в миру Лоренцо Корсіні), 1652—1740 рр.), Папа Римський (1730—1740 рр.). щодо відлучення Масонів від церкви і визначив причини осудження, що Інститути, які об’єднують людей всіх релігій та сект в союз містичним зв’язком і примушували їх до секретності присягою, складеної на Біблії у супроводі відповідної церемонії є прокляті тяжким покаранням.

Це переслідування Масонів за те, що вони дотримувалися обов’язкової обіцянки секретності під час їх церемоній, не було помічено Папою. Ми були змушені знайти це існування в секті, яку ми мали підтримувати, як мінімум, всіх інших, які, вірогідно, послідують за Римським понтифіком. В 1757 р. Асоційований Синод Розкольників Шотландії 20 20 Йдеться про Церкву Шотландії ( англ .: Church of Scotland, шотл .: Kirk of Scotland) – національну пресвітеріанську церкву, засновану в другій половині XVI ст. встановив актом те, що вони назвали «Масонська присяга», в якому оголосили, що всі, хто відмовиться вчиняти як вірні Церкви Кірка, зобов’язані обіцяти утримуватися в майбутньому від зв’язків з Орденом, «будуть мати скандальну репутацію та не матимуть дозволу укладати угоди», або, як висловився Папа, будуть «ipso facto» 21 21 лат .: «в силу самого факту». eкскомуніковані».