Данило Яневський: Проект «Україна»: Архітектори, виконроби, робітники. Тексти

Можливо, йдеться про Джона Вемусса (John Wemyss (або Weemes, Weemse), 1579—1636 рр.), міністра пресвітеріанської церкви Шотландії, вченого-гебраїста, екзегета.

Книга Псалмів (також Псалтир) – одна з книг Старого Завіту, авторство якої приписується другому цареві Ізраїлю Давиду (1040/1039—970/969 рр. до н. е.). Містить 150 пісень, грецький та український варіант – 151. Псалми виконувалися під час Богослужінь в Ієрусалимському Храмі.

Ps., 26:6

Український переклад цього вірша (Пс., 25:6), звучить так: «Я з невинними вмию свої руки і обійму Твій жертовник, Господи».

Гомер – легендарний грецький поет (VIII ст. до н. е.), якого вважають автором поем «Іліада» та Одіссея».

Гектор – герой «Іліади», найхоробріший грецький воїн. – Д. Я .

Понтій Пілат (?—36—39 рр.), префект римської провініції Іудея (26—36 рр.), найбільш відомий за судом та стратою Ісуса Христа.

Йдеться, вірогідно, про Гійома Дюрана де Сен-Пурсена ( лат .: Durandus de Sancto Porciano, фр .: Guillaume Durand de Saint-Pourçain), (б. 1272—б. 1334 рр.), монаха-домініканця, вченого-схоластика, богослова Папського Дому (тобто теолога Папи Римського, з 1312 р.), єпископа м. Мо (1326—1334 рр.). Мав прізвисько Doctor resolutissimus за вміння розв’язувати найбільш складні богословські проблеми.

Едда – літературна пам’ятка Данії, Ісландії, Норвегії, Швеції, основне джерело давньонімецької міфології. Її утворюють два окремих, але пов’язаних між собою твори – «Едда Семунда (або «Старша Едда») та «Едда Сноррі» (або «Молодша Едда»).

Локі – персонаж скандинавської та старонімецької міфології, бог хитрості та обману. Має декілька інших імен, зокрема Хведрунг, Лофт, Лодур.

Горгій (483—375 рр. до н. е.), грецький філософ т. зв. «досократівського» часу.

Йдеться, вирогідно, про Аннея Луція Сенеку Молодшого (4 р. до н. е. – 65 р. н. е.), давньоримського філософа, оратора, поета, державного діяча, сина філософа Луція Аннея Сенеки Старшого (54 р. до н. е. – бл. 39 р. н. е.).

Публій Вергілій Марон (70—19 рр. до н. е.), найвеличнішій поет Стародавнього Риму.

Елефсінські Містерії – щорічні утаємничені обряди ініціації, покликані об’єднати новопосвячених з Богом, надати людині безсмертя та божественну владу в потойбічному світі. Провадилися в м. Елефсін.

Климент ХІІ (лат.: Clemens PP. XII, в миру Лоренцо Корсіні), 1652—1740 рр.), Папа Римський (1730—1740 рр.).

Йдеться про Церкву Шотландії ( англ .: Church of Scotland, шотл .: Kirk of Scotland) – національну пресвітеріанську церкву, засновану в другій половині XVI ст.

лат .: «в силу самого факту».

Історичний цар-тиран, правив в VII ст. до н. е., переможений кочовим племенем кіммерійців. Вкоротив собі віку.

Вірогідно, підпис автора тексту. – Д. Я.

Зароастр, або Заратуштра – жрець, пророк, засновник релегійного вчення, названого його ім’ям. – Д. Я.

«Істина та Єдність». – Д. Я .

Джеймс Андерсон (1679/1670-1739 рр.), шотландський письменник та міністр Церкви Шотландії, Великий Наглядач Великої Ложі Лондона та Вестмінстера. Автор Конституції Вільних Мулярів («Конституція Андерсона», 1723 р.). Джерело: http://www.freemasonry.bcy.ca/

Грец .: ἀρχή – першоматерія, праматерія, вихідний стан речей, стародавня форма (в історичному значенні); першооснова, принцип, першопричина усього сущого (в філософському значенні).

Згідно християнських понять, Книга Священного Закону складається з двох частин. Найдавніша – т. зв. Старий Завіт, позичена зі стародавних юдейських Священного Писання (Танах) та інших релігійних текстів. Складається з 39 книг, спільних для юдеїв та християн. Православні додають до них 11 т. зв. «неканонічних» книг, католики 45/47 (в залежності від методики підрахунку). Корпус текстів Священного Завіту у протестантів співпадає з юдейським.

Махаяна – т. зв. «Велика колесниця», засіб досягнення стану «просвітлення» всіма живими істотами, пізня та найбільш поширена течія в буддизмі, насамперед у В’єтнамі, Індії, Китаї, Непалі, Південній Кореї, Тибеті.

Хінаяна – т. зв. «мала колесниця» (самоназва «тхеравада») – напрямок в буддизмі, в основі якого лежать ідеї про два стани буття – проявленому та непроявленому та ототожнення проявленого стану із т. зв. «дхармою» (сукупністю норм та правил, дотримання яких необхідно для підтримки світового порядку.