Данило Яневський - Проект «Україна» - Архітектори, виконроби, робітники. Тексти

Тези для обмірковування:

1. З одного боку, розмови про політику і релігію в Ложі заборонені. З іншого, пункт 10-й з «12 основних заповідей Братства» говорить, зокрема, таке: «У своєму колі члени Братства плекають любов до своєї Батьківщини, послух її законам і пошану до її законної влади». Вже тут є певне непорозуміння, бо «любов до своєї Батьківщини» – це, власне, саме і є патріотизмом. Натомість, нам важко його сприймати у парі з вимогою «послуху її законам і пошаною до її законної влади».

2. Зрештою, в самому визначенні поняття «патріотизму» є певні розбіжності, в залежності від того, який народ його формулює. Ці розбіжності я зауважив, порівнюючи визначення патріотизму у п`яти доступних мені мовах…

3. Загальне розуміння поняття «патріотизм» спільне – любов до батьківщини. Але вже з ототожненням поняття «батьківщина» є розбіжності. В деяких мовах існує поняття «країна»/ «country»/ «il paese»/ «הארץ», але в деяких поняття «держава» немає. В одній зі слов’янських мов знаходимо окреслення, під яким очевидно мається на увазі «держава»: «особливе емоційне переживання своєї приналежності до країни і свого громадянства».

4. Та як би там не було, масони упродовж практично всієї своєї історії брали активну участь у змовах, бунтах, революціях, війнах і т. д., мотивуючи це своєю любов’ю до батьківщини.

5. Ось кілька прикладів, які стосуються нашої теми. Наприкінці ХІХ ст. (1864) італійські брати з патріотичних міркувань (а саме з метою об’єднання Італії) передали молоток Великого Майстра в руки Джузеппе Ґарібальді.

Ґарібальді охоче використовував Братство, втім і його фінанси, для своїх політичних цілей, ані займаючись Ложею й братами, ані не переймаючись цінностями масонства.

На початку ХХ ст. ті ж італійські брати підтримували грішми соціалістів, лідером яких був Муссоліні. І потім, згідно з А. Мола: «Рух фашистських боївок народився під протекторатом масонів».

А вже у 1925 році дуче Беніто Муссоліні заборонив Братство, багато вільних мулярів були репресовані та навіть вбиті.

А ось інший приклад. Згідно із Т. Снайдером:

«7 вересня 1939 року в підвалі будинку восьмеро чоловіків і жінок, у більшості своїй «вільні каменярі», започаткували змову, з якої постало підпільне польське військо «Слуги перемоги Польщі», яке 1940 р. трансформувалося в «Союз збройної боротьби», а на початку 1942 р. в «Армію Крайову».

АК створювалася, безсумнівно, із шляхетних міркувань, зробила істотний внесок в загальну перемогу над нацизмом. Але, як стверджують деякі її критики, була причетною, зокрема, до вбивства в 1943 р. громадян РП українського походження на Волині.

6. Навіть цих прикладів досить, аби поставити собі запитання: чи масон повинен ангажуватися у патріотичні ініціативи, які врешті-решт можуть згодом призвести до фатальних наслідків, які по суті суперечать цінностям і завданням Братства?

Тут варто перейти до наступного питання: чим для нас є масонство? Або, якщо точніше: що для нас важливіше – патріотизм чи масонство? У тих, звичайно ж, випадках, де таке запитання стає актуальним?

7. Ані в легенді про Хірама Абіффа, ні в Ритуалах немає згадок, чи був хтось із 183 600 будівельників Храму патріотом своєї країни?

Ми ж бо навіть не знаємо, із яких країн ті будівельники походили. Бо й сам факт, що великого будівничого один цар прислав до іншого, майже нічого нам не говорить ані про його походження, ані про його любов до батьківщини.

8. Творячи братерський ланцюг, ми не питаємо, чи всі брати з нього є патріотами?

9. Коли говоримо про універсальність масонства, про подорож зі Сходу на Захід, то при цьому не обмежуємося кордонами, мовами, культурними традиціями тощо – тобто всім тим, що є означеннями поняття «патріотизм».

10. До того ж, поняття патріотизму передбачає любов до свого народу. Але народ – це у більшості своїй профани, від яких ми бережемо свої таємниці, разом з іншими братами, котрі не належать до нашого народу. В жодній з масонських книг немає поняття «народ», натомість є поняття «Братство».