Данило Яневський - Проект «Україна» - Архітектори, виконроби, робітники. Тексти

За класичним визначенням αρμονία/harmonia – «співрозмірність», «злагодженість», «узгодженість» частин цілого.

Якщо взяти це визначення за основу, то з нього «гармонічно», тобто «узгоджено», випливає: ми не зможемо рухатися далі, якщо від початку чітко не визначимо, про яку, власне, цілість йде мова.

Як мені видається, ми можемо говорити, як мінімум, про наші спроби осягнути головну мету нашого перебування в Ордені, першою з яких, вірогідно, є спроба осягнути гармонію із Великим Будівничим Всесвіту, тобто стати «співрозмірною», «злагодженою», «узгодженою» частиною Його Промислу/ Плану/ Проекту. Це перше.

Осягнення цієї мети, як видається, неможливо осягнути без того, аби попередньо стати «співрозмірною», «злагодженою», «узгодженою» частиною цілості іншого, нижчого, порядку, а саме – цілості нашого Всесвітнього Братства. Це – друге.

Останнє, в свою чергу, абсолютно неможливо без осягнення аналогічної мети на рівні окремої його юрисдикції. Це, по-третє.

Четверте. Це, в свою чергу, неможливо без вирішення цього завдання в стінах Майстерні, в якій ти приречений – за власним добрим, відповідальним і вільним вибором пожиттєво обробляти свій камінь.

На даному етапі, власне, маємо констатувати: осягнення головної мети абсолютно неможливо без досягнення «співрозмірності», «злагодженості», «узгодженості» в безмежній межі душі окремого Брата.

Власне для цього йому і видали інструменти, без яких неможливе подальше його професійне зростання – як всередині себе самого, так і в межах окремої Майстерні, окремої Великої Ложі, Всесвітнього Братства та, кінець кінцем, реалізація нашої остаточної та кінцевої мети – розбудова себе як «співрозмірної», «злагодженої», «узгодженої» частини Плану, накресленого ВAВ.

І тут виникає системна проблема: будь-який рух в будь-якому напрямку має наслідком порушення досягнутої раніше «співрозмірності», «злагодженості», «узгодженості». І саме в цей момент виникає нова, не менш драматична проблема: а що це за «співрозмірність», «злагодженість», «узгодженість», якщо її можна порушити? Можна запитати інакше: наскільки взагалі вартісні «співрозмірність», «злагодженість», «узгодженість», якщо її можна порушити лише одним, хоча б й заздалегідь продуманим, виміряним кроком?

Саме в цей момент, як мені здається, треба пригадати інше, прикладне значення терміну αρμονία/harmonia. Для оперативних каменярів самозрозуміло йдеться про металічну скобу, яка з’єднує різні деталі єдиної конструкції, надає їм стійкості – за умов, коли розбудова Храму не тільки не завершена, але тільки-но розпочалася. В спекулятивному значенні, як мені видається, цю «скобу» можна трактувати як властивість гармонії сукупного розуму, який є таким тому, що органічно поєднує в собі розум раціональний, абстрактний і розум чуттєвий, інтуїтивний.

Іншими словами, належне і доцільне – в залежності від конкретних обставин місця та часу – парне користування обома формами доступного нам тут і зараз розуму виступає запорукою того, що αρμονία/harmonia, як установка будівельної вільномулярської культури, зорієнтована на осмислення сенсу всесвіту/ Всесвіту та всесвіту/людини як в цілому, так і окремих їх проявів, досяжна.

В цьому сенсі αρμονία/harmonia повинна зайняти в культурі Королівського Мистецтва центральне місце, стати його нормою. В даному контексті, як це не дивно, це можна трактувати і як центральний конфлікт масонського життя: це перманентний процес втрати αρμονία/harmonia та набуття її знову. Поєднувальним елементом в цьому процесі виступає αρμονία/harmonia – скоба – застосування якої дозволяє, убезпечує та гарантує гармонічний перехід від рівня гармонії одного ступеню до рівня гармонії ступеню наступного і так далі.

Єдине, що може заважати і часто-густо заважає цьому – нерозділеність понять. Адже, з одного боку, ми, за визначенням, прагнемо стати просвітленими. З іншого, ми лише люди, які приречені жити в профанському світі і, отже, в тій чи іншій мірі піддаватися впливам його так званих цінностей та ідеалів. Тому, перебуваючи на другому щаблі Сходів Якова, критично важливо раз і назавжди розділити в своєму розумі та в своїх відчуттях:

– цінності будівничих від цінностей профанських,