Данило Яневський - Проект «Україна» - Архітектори, виконроби, робітники. Тексти

Ми – посланці Того, серцем, мозком, печінкою, кров’ю, диханням якого є наші Храми. Храми наших душ, наших сумлінь, наших сердець була, є і завжди буде символом.

Символом людської гідності.

Символом писаного права, за яким ніхто не може бути вищим за закон.

Символом політичної та економічної свободи.

Символом релігійної свободи та віротерпимості.

Символом національної толеранції.

Символом гостинності.

Символом високої культури.

Символом інтелекту.

Кожен з нас добровільно, при ясному розумі та без зовнішнього примусу обрав складний, вкрай важкий шлях. Шлях від Темряви до Світла. На цьому шляху вас чекатимуть не 50, а 150, ба більше, тисяч відтінків сірого».

Ну, а тепер, власне, тексти.

Ці тексти збиралися по крихтах впродовж багатьох років в різних країнах, в яких мені довелося побувати. Жоден з них не мав авторства, типу «іван/джон/моше/сільвіо іваненко/сміт/мучник». Наприкінці окремих текстів були хіба ініціали, в деяких остання сторінка була просто обрізана (або заретушована). Що давали, то і брав.

В профанському, матеріальному світі рукавички служать для захисту рук від холоду та можливих виробничих травм.

У масонському світі вони є одним з найбільш важливих символів і є об’єктом для вивчення дослідниками вільномулярської ритуальної практики та пов’язаної з нею філософією.

На найдавніших зображеннях вільномулярських праць рукавички зазвичай не зустрічаються. Отже, принаймні з деяким ступенем впевненості, можна стверджувати: їх використання мало виключно урочистий характер.

Масонство як Орден генетично пов’язаний із Орденом Тамплієрів (Бідні Брати-Воїни Христа та Соломо́нового Храму ( лат .: Pauperes Commilitones Christi Templique Solomonici).

Отже, логічно припустити походження рукавичок як елементу військового убрання. Лицарі-храмовники використовували рукавички – як шкіряні, так і кольчужні або панцирні для захисту рук в бою.

У Середні віки рукавиці були, насамперед, видимою ознакою приналежності до вищого класу, відділяли аристократію, дворянство від нижчих за статусом соціальних груп. Використовувалися не тільки під час бойових дій, під час служби сюзерену, але і під час змагань та/або забав – стрільб з лука, полюванні тощо.

Передача рукавиці від однієї особи до іншої символізувала передачу влади та надання безпеки від отримувача тому, хто передав рукавиці. Кинута рукавиця символізувала зняття захисту з того, кому була кинута, його засудження, осуд.

Ще один варіант використання рукавиць – передача їх в дар єпископу одразу після церемонії інвеститури ( лат: investio одягати; символічний акт передачі прав власності на що-небудь, в даному випадку – на єпископську кафедру. – Д. Я .). Під час акту інвеститури обов’язково проголошувалася молитва про збереження чистоти рук нового єпископа. За деякими відомостями, Дюран (1206—1237 рр.), принц-єпископ Л’єжу (1221—1025 рр.), інтерпретував рукавички як символ помірності. На його переконання, всі добрі справи потрібно робити смиренно, тримати в секреті. Іншими словами, це мало символізувати відому євангельську притчу про праву руку, яка не мала знати, що робить ліва.

Деякі дослідники виводять масонський звичай дарувати пару білих рукавичок неофітові наприкінці церемонії його посвячення з традиції, встановленої ще в часи Карла Великого, який нібито отримав пару білих рукавичок від Папи Римського Лева ІІІ, який виконав акт коронації та помазання. Це нібито мало нагадувати про неможливість доторкатися руками Імператора Заходу до чогось нечистого…

Використання рукавичок середньовічними будівельниками-каменярами (сучасні масони називають їх «оперативними» масонами. – Д. Я. ) підтверджується історичними документами. Наприклад, в 1322 р. псаломщик кафедрального собору м. Йел (Yale) придбав рукавички для мулярів, які там працювали. В 1456 р. в м. Ітон (Eton) білі рукавиці було передано «каменотесам, які будуть тут класти каміння, згідно із звичаєм, прийнятому в них». Документ, який зберігається в бібліотеці Оксфордського університету (University of Oxford), повідомляє: «20 пенсів рукавичних грошей було видано каменярам, які брали участь у відновленні коледжу м. Кентербері». Запис, датований 1423 р.: 18 пенсів було видано на 10 пар рукавичок для мулярів «під час виконання ними їх праць». Численні повідомлення про видачу мулярам певних сум на рукавички можна знайти в монастирських хроніках XVI—XVII ст.