Франка Паріанен - Гормони. Як тестостерон, ендорфіни і Ко впливають на наше життя

Наші гормони не тільки поєднують усе можливе всередині нас, а й пов’язують нас самих із зовнішнім світом. Ви ж пригадуєте історію, коли гормони підказували органам Лео, що на вулиці світло? Навіть найвіддаленіші куточки мозку завдяки роботі гормонів дізнаються про чергування пір року, про схід сонця, провокації та потенційний стрес. Під час комунікації із зовнішнім світом сигнали, в цілком звичній для гормонів манері, поширюються в обох напрямках. Тобто вони впливають і на інших людей.

Якщо порівнювати тіло з рівнобедреним трикутником, то тестостерон – це широкі плечі, по яких немов проходить лінія основи трикутника. А от естроген – навпаки, розвертає трикутник і кладе його основу на стегна. Так виникають окружності, про які сьогодні кажуть «thicc» («жирний у тих місцях, що треба»). Насамперед завдяки естрогену виникає те, що вже століттями слугує незмінним ідеалом краси – то з більшою, то з меншою кількістю сала на ребрах. («Thicc!») Вирішальне значення має співвідношення плечей з тазом, точніше – талії до стегон. І як наше тіло притримується таких пропорцій, залежить від розподілу наших гормонів упродовж періодів життя, року, місяця. Тож так виходить, що статеві гормони повідомляють про свою наявність не тільки нам, а й усім потенційно зацікавленим особам.

Отже, гормони надсилають сигнали до зовнішнього світу без нашого відома і без можливості впливати на них.

Підозріло запахло бунтом. Але природа одним махом убиває всі сумніви, щоб наш поточний інтерес до розмноження збігся з нашою привабливістю. Тільки уявіть: ви ходите павичем, усуваєте всіх конкурентів, а тоді виявляється, що дизайн вашого хвостового віяла ще не досяг статевої зрілості.

А що ми заговорили про обмін гормонами з довкіллям, то не можна забувати про одну важливу групу: феромони. За будовою ці медіатори мало чим відрізняються від гормонів. Проте їх відрізняють насамперед так звані апокринні залози, ціль яких – наблизитися до бажаної людини. Ці медіатори спрямовані насамперед у зовнішній світ. Багато апокринних залоз розташовані в тих частинах тіла, де їх ніхто не очікує: у носі, на чолі, й на грудях, і в пупку. Інші ж розміщені якраз там, де їх і слід було очікувати, а саме під пахвами та в зоні геніталій. Те, що ці залози потрапили до нашої книжки про гормони і мозок, зумовлено тим, що їх регулюють статеві гормони. Багато феромонів – це, власне, і є продукти розпаду статевих гормонів. У поті чоловіків є особливо висока концентрація продуктів розпаду тестостерону (андростенол і андростенон). Натомість жінки розприскують навсібіч копуліни. Мушу вказати на несправедливість: чоловічі феромони названі від грецького «andros», тобто «мужній», «хоробрий», тоді як жіночі – просто на честь копуляції.

Оскільки статеві гормони відіграють тут важливу роль, то цілком зрозуміло, що феромони розкриваються на повну силу тільки-но з періоду статевого дозрівання. Саме тому кабіни для переодягання біля шкільних спортзалів не пахнуть ані чоловіками, ані жінками, а тільки забутими сумками зі змінним взуттям і гумовими підошвами з відбивачами світла. І саме у зв’язку з цим феромони видаються нам такими підозрілими.

Про феромони ми знаємо насамперед те, що вони вміють зваблювати і рідко коли ведуть до хепі-енду. Фермери використовують статеві феромони, щоб надати пасткам для комах сексі запаху, перед яким не встояти жодному шкідникові. Тож феромони заманюють комах на загибель, як сирени міфічних мореплавців. Ще один приклад: феромони змушують трюфельних свиней невтомно винюхувати землю у пошуках привабливого одинака поблизу. Лише уявіть, яке на них чекатиме розчарування! Ви три години готуєтеся до побачення, п’ять разів намагаєтеся обрати одну з чотирьох краваток – а в результаті за вашим столиком на вас чекає сумчастий гриб. А все ж феромонам під силу значно більше. Їх взагалі вважають найдавнішим засобом комунікації, яким користувалися ще одноклітинні. А їхня дія подеколи воістину дивовижна. Бджолині матки, наприклад, використовують феромони, щоб затримати овуляцію своїх робітниць (ще один спосіб обмежити декретну відпустку), а феромони в сечі домінантного самця миші можуть навпаки запустити овуляцію у мишачої самиці. Феромони, які викликають фізіологічну реакцію в інших, називаються первинними. Якщо такі є в людей, то знайте: ми їх поки не виявили (хоча пізніше ще повернемося до цієї теми).