Франка Паріанен - Гормони. Як тестостерон, ендорфіни і Ко впливають на наше життя

Тож перша умова така: якщо є підхожий кандидат одного виду, тестостерон зростає. Ми ж уже знаємо: те, що ми переживаємо кожної миті, змінює наш гормональний баланс. Тестостерон зростає і в людей, і в тритонів, щойно ті побачать привабливого представника свого виду.

З іншого боку, в досить-таки багатьох видів секс без шансу на зачаття взагалі неможливий. («Спати одне з одним, попри те що ти приймаєш протизаплідні таблетки? Навіщо ?!») Якщо, наприклад, естроген хоче розбурхати гризунів, то йому спершу потрібен індикатор, що вагітність в принципі можлива, тобто «Якщо є прогестерон».

Зверніть увагу: іноді спершу потрібен один гормон, щоб зміг подіяти другий. Перший лоскоче гени, щоб ті створили рецептори для другого. Ефект синергії. Усе разом – це більше, ніж проста сукупність окремих компонентів.

В ідеалі біля зацікавленого кандидата немає іншого кандидата або ще якоїсь загрози. Принаймні більшої чи сильнішої за нас. У світі тритонів це означає, що вони спаровуються залежно від співвідношення статевих гормонів (збудження) чи гормонів стресу (пригнічення). Тобто тритон спаровується, якщо поблизу перебуває жіноча особина, і лише тоді, коли поруч немає ворожого хижака. Стресовий стимул перериває акт розмноження (і самі знаємо).

Отже, мозок викладає усе на шальки терезів і робить для себе відповідні позначки. Це дарує навіть тритону напрочуд чутливу стратегію спаровування, адже йому не доводиться думати про щось інше. Будьмо відверті, думати – не найсильніша сторона тритонів.

Хоча статеве життя людей видається більш складним порівняно з тритонами (ми старались, як могли): рівень тестостерону людини самостійно орієнтується на прадавню модель. Фактори стресу пригнічують тестостерон і в людини, хоча насправді це більше стосується чоловіків: одне пригнічує інше і навпаки (а співвідношення обох впливає не лише на стратегію парування, а й на неврози, про що ідеться в розділі «Fight or Flight» [14] Вдаряй або тікай ( англ. ). ). Це означає, що якщо ви розбурхаєте вашу стресову гормональну систему, вона почне мстити і помітно зніме напруження нижче пояса. Ха. Але тепер принаймні ми знаємо, що не обов’язково одразу ж хвилюватися: у стресовому стані в нас нема часу на ерекцію. У жінок навіть значний рівень тестостерону не спроможний ні на що, якщо рівень кортизолу ще вищий. It’s evolution, baby ! [15] Це еволюція, крихітко! ( англ. )

Отже, гормональна система коливається між сексуальним потягом і речами, які стоять йому на заваді. Снігова буря. Обідній сон. Раптове відчуття голоду. А всі вже сходили в туалет?

Залежно від того, що переважає: статеві гормони чи гормони стресу, ми або нервуємося, або насолоджуємося прекрасними почуттями. Висновок: для настрою треба підбирати особливо розвантажений відрізок часу, запалити кілька свічок, увімкнути той самий CD-диск, що й минулого разу (умовні подразники, але про це – згодом) і прогнати зі спальні всіх можливих хижаків.

Але, звісно ж, є ще кілька рядків коду для граф-схеми процесу нашої гормональної системи: наприклад, коли тестостерон іде на спад, якщо ви перебуваєте в стосунках, сповнених любові. Водночас такі стосунки – так звана діада. Менше любові або більше людей – і він буде високим. Тобто комуни та friends with benefits [16] Друзі з привілеями ( англ. ) – тип стосунків, коли довіра дозволяє займатися одне з одним сексом і при цьому лишатися друзями. – погане рішення для імунної системи, але добре для кубиків пресу.

Якщо все сходиться, то гормони повідомляють нам своє рішення феєрверком, який перетворює порожні слова на справжні відчуття й резонує по цілому тілі: аж до останньої клітини або принаймні до кінчиків пальців стопи. У результаті отримуємо все, чого так бажали: збудження, насолода, тепло, прискорене серцебиття та ще й корисний для імунної системи оргазм. І все це завдяки нашим молекулярним героям. Чиста магія… Щоправда, із однісінькою засторогою. Батарейки не входять у комплект. Щоб дізнатися про ризики та побічну дію – ознайомтеся з інструкцією в упаковці, але краще не надто ретельно.

Адже, попри всю цю магію, мозку для ухвалення рішення потрібно дещо більше. І тут краще зупинитися, поки ми повністю не збилися з дороги.