Дэвид Аллен - Як упорядкувати справи. Мистецтво продуктивності без стресу

Не дозволяйте життєвим обставинам створювати перепони на вашому шляху.

Ми (1) збираємо все, що потребує нашої уваги; (2) з’ясовуємо, що означає кожен пункт і як слід з ним чинити; (3) організовуємо результати, що зумовлює появу варіантів, які ми (4) обдумуємо, відтак обираємо, за яким із них (5) діяти. В цьому полягає горизонтальне керування аспектами нашого життя, разом з усім, що потрібно враховувати, йдучи уперед.

Це не випадкові чи суто теоретичні припущення — це те, що всі ми робимо щоразу, коли хочемо налагодити контроль, стабілізувати щось для продуктивної діяльності. Якщо ви запланували приготувати вечерю для друзів, але, прийшовши додому, побачили на кухні повний безлад, як ви будете діяти для владнання ситуації? Спершу визначите, які речі лежать не на своєму місці або й узагалі не мають бути на кухні (збираєте); далі вирішуєте, що залишити, а що — викинути (з’ясовуєте); ви розкладете речі на місця — в холодильник, до сміття, в мийку (організовуєте); відтак з кулінарного посібника дізнаєтеся, які інгредієнти та посуд знадобляться (обдумуєте); і почнете готувати вечерю, поклавши шматок масла на пательню (дієте).

Дізнатися, що таке свобода, можна лише відшукавши свободу в усіх сферах людського життя, інакше кажучи, коли людина навчиться тренувати свої реакції та контролювати оточення.

Метод є доволі простим за своїм принципом, і загалом всі ми так і діємо, але більшість людей може значно поліпшити кожен з цих етапів. Якість керування робочим процесом є найслабшою ланкою у цьому п’ятикроковому ланцюгу, тож усі ланки мають поєднуватися між собою і відповідати твердим критеріям.

Здебільшого люди не вміють належним чином контролювати цей процес в умовах роботи чи життя, до того ж стреси нового світу роздмухують наші слабкі сторони до великих розмірів. Надлишок інформації, яку ви отримуєте, зміни, що постійно відбуваються, поки ви читаєте цю сторінку, ускладнюють і без того непрості життя і працю. Яким полегшенням було би мати справу лише з брудною кухнею! Маленькі недоліки під тиском цейтноту і необхідності стають більшими. Один електронний лист без відповіді, доручення, яке не відстежили, чи рішення, відкладене на потім, можуть спричинити колосальні наслідки. Оскільки обсяги необхідної інформації не зменшуються, а швидкість її надходження зростає, ви наражатимете себе на особисту небезпеку, якщо не оволодієте мистецтвом досконалого керування робочим процесом.

Основна слабкість багатьох людей полягає у процесі (1) збирання. Вони тримають значну частину своїх зобов’язань лише в голові. Численні завдання, які «могли б», «варто було б», «хотіли б», «повинні» виконати, з’являються в мозку, але їх нікуди не записують.

Інші ж накопичили багато справ, але не (2) з’ясували чітко, що ці справи собою являють і до яких дій вдаватися стосовно них, якщо це необхідно. Повсюдно розкидані непродумані списки, нагадування про зустрічі, нечіткі переліки завдань на папірцях для нотаток висять на холодильнику або моніторі, записи у програмі для планування на цифровому пристрої — все це недопрацьоване і лише посилює тиск на свідомість. Такі списки радше додають стресу, ніж полегшують життя.

Третя категорія моїх клієнтів ухвалює добрі рішення в певний момент, але згодом їхня цінність втрачається, оскільки люди не (3) організували результати ефективно. Вони визначилися: потрібно про щось поговорити з керівником, але згадка про це лежить десь у глухому закапелку їхнього мозку, і вони не можуть нею скористатися.

Спитайте себе: «Коли, що і в якій формі я маю переглянути, щоб викинути це з голови?» Ви будуєте систему, аби вона функціонувала, а не просто існувала.

Четверта група працівників створила надійні системи, але вона не (4) обдумує їх складові послідовно для підтримання їхньої функціональності. Можливо, у них є списки, плани, різноманітні контрольні переліки завдань (створені на основі збирання, з’ясування та організації), але вони рідко зазирають до них. Багато людей не заглядають у власні календарі наперед, щоб не проґавити події і неминучі дедлайни. Тож вони стають незмінними жертвами божевілля в останню хвилину.

І наостанок: якщо якийсь із попередніх пунктів виконано недосконало, неможливо обрати правильне рішення стосовно того, яким чином (5) діяти далі. Люди вирішують, як діяти і чому віддати перевагу, спираючись на найсвіжішу інформацію і сподіваючись, замість того, щоб бути упевненим. Їх постійно непокоїть думка, що вони не працюють над тим, над чим слід було б, що в них «немає часу» на важливі завдання, і, як наслідок, вони не досягають продуктивності без стресу.