Дэвид Аллен - Як упорядкувати справи. Мистецтво продуктивності без стресу

Система GTD і наміри щодо втілення мети є пусковим механізмом чи нагадуванням для виконання дії, спрямованої до мети. Наприклад, такий намір щодо втілення: «Коли я буду в офісі і матиму більше години вільного часу і вдосталь сил, то загляну до свого списку завдань й оберу щось складне і важливе, щоб попрацювати над ним». Або: «У неділю по обіді зроблю щотижневий перегляд справ». Або ж: «Коли відчую, що забігався і розгубився, почищу власну оперативну пам’ять». Кількість таких можливих намірів щодо втілення насправді безмежна.

Психологічний капітал — відносно нова структура, в межах якої психологи, які вивчають організації, оцінюють загальний ресурсний стан працівників і їхній результат. Він складається з чотирьох аспектів: самоефективність, оптимізм, надія і гнучкість.

• Самоефективність — це впевненість у тому, що людина матиме успіх і зможе докласти зусилля, необхідні для реалізації складних цілей.

• Оптимізм — позитивні висновки про досягнення успіху тепер і в майбутньому.

• Надія означає наполегливе прагнення до мети і, за необхідності, обрання інших шляхів до неї.

• Гнучкість — повернення до початкового — чи навіть кращого — стану буття після виникнення несприятливих обставин чи складних проблем.

Кожна з цих змінних величин може певною мірою зумовити різні наслідки. Наприклад, чийсь ступінь оптимізму може статистично співвідноситися з конкретними результатами вчинків. Але коли ці чотири компоненти враховуються сукупно в тому, що психологи називають психологічним капіталом, можна передбачити значно більше, ніж просто суму результатів його компонентів. Протягом порівняно короткої історії свого існування психологічний капітал асоціювався з багатьма позитивними індивідуальними та організаційними результатами — такими, як виконання завдань [53] F. Luthans, В. J. Avolio, J. В. Avey, and S. М. Norman, «Positive Psychological Capital: Measurement and Relationship with Performance and Satisfaction», Personnel Psychology 60, no. 3 (2007): 541-72; див. також: T. Sun, X. W. Zhao, L. B. Yang, and L. H. Fan, «The Impact of Psychological Capital on Job Embeddedness and Job Performance Among Nurses: A Structural Equation Approach», Journal of Advanced Nursing 68, no. 1 (2012): 69-79, doi:10.1111/j.1365-2648.2011.05715.x. і психологічне благополуччя [54] J. B. Avey, F. Luthans, R. M. Smith, and N. F. Palmer, «Impact of Positive Psychological Capital on Employee Well-being Over Time», Journal of Occupational Health Psychology 15, no. 1 (2010): 17-28, doi:10.1037/a0016998. .

Психологічний капітал — це радше опис стану, ніж особливість сама по собі; це щось, що може змінювати або бути змінене, що можна розвивати чи руйнувати майже щохвилини, як настрій. У загальноприйнятій термінології це могло б відображати різницю між успішним чи важким днем, коли ви почуваєтеся на вершині своєї справи чи притлумленим її вагою. Гарна новина в тому, що такі стани піддатливі: за допомогою певних речей їх можна змінювати і поліпшувати, без необхідності змінювати внутрішні аспекти своєї особистості.

Система GTD стосується безпосередньо всіх чотирьох складових багатого психологічного капіталу та його очікуваних результатів. Надаючи людям можливість створювати й підтримувати повну картину їхніх зобов’язань перед собою та іншими з метою ухвалення правильних рішень щодо того, що чинити (чи не чинити) в кожен конкретний момент, вона автоматично конструює відчуття впевненості й контролю ( самоефективність). Проста ідентифікація всіх відкритих виробничих циклів і пересування їх із пам’яті до зовнішньої свідомості разом із систематичним визначенням конкретних і посильних наступних дій — бездоганна вправа для самоконтролю та цілеспрямованості. Людина, яка використовує систему GTD, точно знає, що треба зробити і яку саме дію вона може виконати для досягнення результату, враховуючи обмеження в часі, силах та обставинах.

Засвоєння GTD налаштовує людей на більший оптимізм, бо дає їм можливість накреслити зв’язки між успішним завершенням проектів і їхніми зусиллями, спрямованими на досягнення мети. Індивіди визначають значущі проекти, озвучують наступні кроки, потрібні для їх завершення, і в уяві простежують весь процес. Із кожною «перемогою» з’являється більша спроможність укладати позитивні зобов’язання.

На додаток: зосередження від початку на ухваленні рішень у GTD — виконання «роботи щодо визначення роботи» — можна трактувати як вправу в обох аспектах надії (окреслення мети і шляхів до них). Індивіди формулюють мету («Який вигляд матиме „завершена“ справа?») і визначають завдання, потрібні для її досягнення («Якою буде наступна дія?») у процесі ухвалення рішень від самого початку.