Тарас Шевченко - Твори в п'яти томах. Том 1

20. Р ж а в я ц, я — Іржавець — село на Чернігівщині, куди, згідно з переказами, запорожці після зруйнування Січі перенесли образ божої матері.

21. Мучитель — цар Іван IV Грозний (царював у роках 1547—1584), великим князем був проголошений ще 1533 р.

22. Петруха — цар Петро І (був царем у 1682—1725 pp.).

23. Пчела — «Северная пчела», реакційна газета, що виходила в Петербурзі (1825—1853).

24. Ярчук — за народним повір’ям, собака, що народжується видющим, з вовчими зубами.

25. Тясьма—річка Тясмпн, притока Дніпра. На ній стоїть м. Чигирин, колишня резиденція Богдана Хмельницького.

26. Ясси — місто в Румунії, колишня столиця Молдавського князівства. Тут мається на увазі похід Б. Хмельницького на Ясси, 1652 р. в Яссах старший син Богдана Хмельницького Тиміш одру-жився з Розандого, дочкою молдавського господаря (князя) Лупула.

27. Жовті Води.— Мова йде про битву, яка відбулася на річці /Ковті Води в травні 1648 р. (Див. примітку 41 до поеми «Гайдамаки»).

28. Містечко Берестечк о.— Під Берестечком у червні 1651 р. сталася битва війська Богдана Хмельницького з польською армією. Зрада татарського хана, тодішнього спільника Хмельницького, дала змогу польській шляхті виграти бій.

29. Яременка в пику п и ш е...— «Козака Яременка клуня на тім місці, де стояли Богданові палати».— Прим. Шевченка.

СТОЇТЬ В СЕЛІ СУБОТОВІ..,

Вперше надруковано польською транскрипцією в часописі «Dzienniк LiterаскГі» (1861, № 62).

Автограф — в зошиті «Три літа».

1. Су боті в — див. примітку 2 до твору «Великий льох».

2. З і н о в і ю, Олексіїв друже! — Зіновій — друге ім’я гетьмана Богдана Хмельницького. Олексій — цар Олексій Михайлович (царював у 1645—1676 роках). За його царювання 1654 р. Україна возз’єдналася з Росією.

НАЙМИЧКА (Поема)

Вперше надруковано у виданні П. Куліша «Записки о Южной Руси» (1857, т. 2) без підпису автора, оскільки Шевченкові тоді було заборонено друкуватися. З цензурних міркувань у передмові до поеми П. Куліш зазначав, що автор поеми невідомий, а текст її нібито знайдено в альбомі «хуторской барышни».

Автограф — в зошиті «Три літа». Він дещо різниться від першодруку, в ньому нема, зокрема, поділу на розділи.

1. Г а ба — біле турецьке сукно; смуга на тканині іншого кольору. Тут вжито у значенні краєчків хустки.

2. Цар ег рад — див. примітку 3 до твору «Іван Підкова».

3. К а в’я р — солона риб’яча ікра.

КАВКАЗ

Вперше надруковано 1859 р. у збірці «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки» (Лейпціг).

Автограф — в зошиті «Три літа».

1. Де Бальмен, Яков Петрович (1813—1845) — офіцер, художник, родом з Полтавщини, Шевченків приятель. Разом з художником М. Башиловим у 1844 р. ілюстрував переписану латинкою збірку «Wirszy Т. Szewczenka». Живописом і літературою займався як аматор. Загинув на Кавказі під час походу царського війська проти черкесів.

2. Прометей — образ титана (напівбога). У стародавніх греків була поширена легенда, що Прометей викрав у богів вогонь і .віддав його людям. За це Зевс (найстарший бог) звелів прикувати Прометея до скелі на високій кавказькій горі, а орел став щодня прилітати і клювати його печінку. Щоб муки Прометея тривали вічно, Зевс зробив так, що печінка в покараного протягом ночі виростала л її знову клював орел.

3. П р я (церк.-слов.) — суперечка.

4. Чурек — особливо спечений несолоний хліб у вигляді великого коржа. Сакля — хата, збудована з каменю й глини.

5. Щ о цар якийсь-то свині па с...— Тут Шевченко використав біблійний образ царя Давида, який забрав собі в наложниці жінку одного із своїх військових начальників (Урія), а його послав на війну, де він і загинув.

6. Гішпани — іспанці, в даному контексті — колонізатори.

7. Суєслови — марнослови.

8. Ставник — свічник у церкві. -

9. Мірра (церк.-слов.) —пахуча смола, що її використовують під час церковної відправи.

10. Мій Якове...— Яків де Бальмен, якому присвячено твір.

1 МЕРТВИМ, І ЖИВИМ, І НЕНАРОЖДЕННИМ...

Вперше надруковано 1859 р. у збірці «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки» (Лейпціг).

Автограф — в зошиті «Три літа».

1. Моголи — тут у значенні монголи.

2. Тамерлан (1336—1405) — перекручена європейська форма прізвиська Тімура, якого араби називали Тімурленг (що означає Ті-мур-кульгавий),— татаро-монгольськіїй полководець і завойовник.