Тарас Шевченко - Твори в п'яти томах. Том 1

26. Те dе umlaudamus (лат.) —Тебе, боже, хвалимо —католицька молитва.

27. Т рапеза — місце споживання їжі, їдальня при монастирі. Т рапезувати — їсти, бенкетувати.

28. Старий Жижка з Таборова (1360—1421)— Ян Жижка, 1419 р. після спалення Яна Гуса став на чолі повстання чеського народу проти німецького панування над Чехією.

29. Марьинское — село Мар’янівка на Полтавщині; там Шевченко жив у поміщика О. А. Лук’яиовича, писав портрети членів його родини.

СЛІПИЙ (Поема)

Вперше надруковано в журналі «Основа» (1861, № 4), з купюрами, під назвою «Невольник». Оскільки ця редакція пізнішого часу і має ряд істотних відмін, вона друкується в другому томі цього видання. Тут подається текст, який Шевченко переписав до свого зошита «Три літа».

1. Шляхетчина — королівська, шляхетна Польща.

2. Б р а т с т в а— організації, іцо були в XVI—XVII ст. ст. центрами культурного і почасти політичного життя на Україні. При братствах існували школи, в яких навчалась'молодь, переважно з заможних кіл, Тут мова йде про Київську академію при Братському монастирі.

3. А живі м и с л і т е...— тобто про справжню, життєву науку; мисліте — в церковнослов’янській азбуці літера «М».

4. Межигірський Спас — церква при монастирі в Межигір’ї, поблизу Києва.

5. У Почаєві святом у...— у Почаєвській лаврі, монастирі на Волині.

6. Хоч Петра діждат и...— Мається на увазі церковне свя* то (припадало на першу половину літа — 29 червня за ст. ст.). Зелені свята передували святу Петра.

7. Чайки — великі козацькі човни.

8. Тендер — колись острівець, а тепер — коса в гирлі Дунаю.

9. Агарянська земля — тут у значенні землі, населеної магометанами.

10. Козака лейстрового. ..— тобто козака, записаного у спеціальний військовий реєстр.

11. Цареградська башта — в’язниця у Стамбулі, колишньому Цареграді (Константинополі).

12. Покрова — Покровська церква, що була на Запорозькій Січі.

13. І на тихому Дунаї новим кошем стал и.— Після зруйнування у червні 1775 р. за наказом Катерини II Запорозької Січі значна частина запорожців змушена була втекти Дніпром на територію, що належала Туреччині, де вони організували Задунайську Січ у гирлі Дунаю. 1828 p., коли кошовий Гладкий зі своїми однодумцями повернувся в Росію, Задунайську Січ було ліквідовано.

14. Як цариця по Києву з Нечосом ходил а...— Нечос— запорозьке прізвисько князя Г. Потьомкіна, державного діяча, фаворита Катерини II. 1787 р. вони разом подорожували по Україні та Криму. Те, що Катерина «Межигорського Спаса вночі запалила»,— легенда.

'15. І як степи запорозькі німоті ділила та б а х у» рям і байстрюкам люд закрепостил а.— Після ліквідації Січі Катерина II роздала величезні земельні простори на півдні України своїм наближеним особам, зокрема Г. Потьомкіну. Чимало земель перепало німцям з походження, німцям-колоністам. 1783 р. Катерина II видала указ про остаточне закріпачення селян Лівобережної України.

16. Як Кирило з старшинами пудром осипалис ь...—> Кирило—Кирило Розумовський, останній гетьман України (1750— 1764). Пудром осипались — перейняли закордонну моду носити парики, обсипані пудрою.

17. Головатий, Антон — один з організаторів Чорноморського козацького війська й ініціатор переселення запорожців на Кубань з Наддністрянщини (1792).

ВЕЛИКИЙ ЛЬОХ (Містерія)

Більшу частину твору (рядки 175—500) вперше надруковано у львівському журналі «Правда» (1869, № 2—3). Повністю поему опубліковано 1876 р. у «Кобзарі», виданому в Празі зі спогадами Костомарова і Мікешина.

Автограф — в зошиті «Три літа».

Поема Т. Г. Шевченка «Великий льох» спрямована проти соціального та національно-колоніального гніту, здійснюваного на Україні ро* сійським царизмом.

Символізуючи долею «душ» становище українського народу за часів царювання Миколи І, Шевченко висловив своє обурення й гнів з того, що царизм, козацька старшина, Дворянство скористалися з возз’єднання України з Росією, з перемоги над шведами для дальшого закабалення народу. Звідси й негативна оцінка Шевченком діяльності Петра І та Богдана Хмельницького.

У поемі показано глибоку ненависть народу до царів, панів-кріпос-ників і козацької старшини. Три ворони — це образи українських, польських і російських реакційних сил.