Моргун Ф.Т. - Хто і де зірвав бліцкриг. - 2006

Мало хто з моїх земляків народження 1910—1924 років залишився серед живих. Вони загинули на фронтах або у фашистському полоні, в якому опинилися винятково зі злочинної волі Сталіна. Внаслідок цього небаченого в історії людства погрому десятки мільйонів українців, котрі народилися в 30-х — на початку 40-х років, залишилися без батьків, і знову ж таки ті, хто народився в 30-х, 40-х, 50-х і наступних десятиліттях, залишилися без батьків, дідів, братів, а часто і без бабусь, матерів і сестер, найвірніших і найкращих носіїв рідної мови і виконавців рідної пісні, яких також косила коса фашистської і сталінської смерті на війні і на каторжних роботах у Німеччині.

Головна причина нинішньої тяжкої демографічної ситуації в Україні та, що Гітлер і Сталін знищили тих, хто повинен був народжувати дітей, хто жив би й працював на благо українського народу сьогодні. Подумай, шановний читачу, і про те, як все це позначилося на кількох поколіннях нашого народу, вихованих без батьківської уваги та ласки, без допомоги старшого брата, без мудрого діда, а часто і без бабусі та старшої сестри, котру вивезли на принизливу працю в Німеччину або мобілізували на підземні роботи в шахтах Донбасу, Кривбасу чи на лісоповал у Сибіру!

17 листопада 1941 року Ставка Верховного Головнокомандування, виконуючи волю Сталіна, видала вже згадуваний наказ № 0428, у якому ставилося завдання: «У тилу німецьких військ руйнувати і спалювати дотла всі населені пункти на віддалі 40—60 кілометрів у глибину від переднього краю і на 20—30 кілометрів управо і вліво від доріг; використовувати для цього авіацію, артилерію і мінометний вогонь, команди розвідників, лижників і партизанські диверсійні групи, оснащені пляшками з запалювальною рідиною. Для підриву і підпалювання населених пунктів створити в кожному полку команди «охотников »-добровольців по 20—ЗО чоловік. Знаменитих сміливців за відважні дії по знищенню населених пунктів представляти до урядових нагород» (Кто был кто в Великой Отечественной войне 1941—1945 гг. — М.: Республика, 1995, с. 316). Цим бузувірським наказом нашими ж бомбами і снарядами знищувалися наші люди, які опинилися з вини Сталіна на окупованій території. Спалювалися їхні будинки і подвір'я.

Що це значить: нищити дотла бомбами, снарядами і мінометами в глибину від фронту на 40—60 кілометрів і на 20—ЗО кілометрів управо і вліво від доріг? Це значить, що була категорична команда Сталіна знищити всі населені пункти, всі до єдиної хати. А в усіх цих містах і селах, у кожній хаті жили радянські люди: жінки, діти і діди, бо чоловіки військово-призовного віку були в Червоній Армії.

Під нашими бомбами, під нашими снарядами, нашими мінами разом з населеними пунктами гинули ні в чому не повинні радянські люди, сім'ї воїнів Червоної Армії. Шановний читачу! Вияви особливу увагу при аналізі цієї злодійської команди Сталіна.

Фронт на місці довго не стояв. Спочатку наші війська відступали, а потім часто контратакували, відганяли фашистів на сотні кілометрів назад. І так протягом чотирьох років. Бої проходили на території Радянського Союзу, куди прорвалися фашисти, а що стосується України, то вона була окупована повністю і більшість населених пунктів тут переходили з рук у руки по два, три і більше разів. Коса смерті, занесена Сталіним і Гітлером, винищувала українців на всій території України.

Світова історія не знала нічого подібного. Навіть Атті-ла, Чингісхан, Тамерлан не нищили жінок і дітей підкорених народів, не запроваджували суцільної тактики «спаленої землі». До цієї сатанинської акції додумались лише два злодії: Сталін і Гітлер.

Обманюючи свої народи і світову спільноту, виявляючи безмірне лукавство, цинізм і немислиму підлість, Гітлер і Сталін брехали з усих сил і віртуозно звалювали провину на «обставини»: вороже капіталістичне оточення — зовнішні і внутрішні вороги — для Сталіна, комуністи — для Гітлера.

Але якщо більшість сучасних німців розібрались у суті фашистської ідеології та засудили гітлеризм, то багатьом моїм співвітчизникам ще належить розпізнати справжню роль нашого «вождя» і засудити його нелюдський більшовизм.

Проблему злодіянь і засудження більшовицько-сталін-ського режиму я розгорнуто поставив у книзі «Безсмертна душа України», над якою працював у 1989—1990 роках і здав у київську редакцію «Сільські вісті» в червні 1991 року — ще за правлячої комуністичної партії і радянської влади, коли і в голову не могло прийти те, що сталося в кінці 1991 року, — розвал СРСР і заборона компартії. В тій книзі прямо звертався до керівників Комуністичної партії СРСР і України із закликом відмежуватися від політики злочинного більшовицько-сталінського тоталітарного режиму і публічно засудити його, як це було зроблено німцями з фашизмом. Упевнений, що якби керівництво ЦК КПРС вчасно стало на такий шлях, то мільйони чесних комуністів були б захищені від звинувачень у злодіяннях, яких вони не чинили, а демократичні ідеї братерства, свободи, справедливості не були б заплямовані кров’ю мільйонів без вини гнаних, кинутих за ґрати або засуджених на смерть.