Моргун Ф.Т. - Хто і де зірвав бліцкриг. - 2006

У борделях Пекіна і Сінгапура в 20-х роках кількість російських повій, гнаних у притони нуждою, зросла до таких розмірів, що на жаргоні злачних місць Харбіна та Шанхаю будь-яка біла повія стала називатися «російською дівчинкою» (Митрополит Иоанн. Закат Европы. — ж. «Молодая гвардия», 1997, № 2, с. 147—149).

Та повернемося у Крим. Як Короленко в Полтаві, в той час видатний російський поет Максиміліян Волошин робив у Криму те ж саме: рятував від розстрілів і червоних, і білих. Волошину вдалося встановити страшну статистику більшовицького терору в Криму: «Взимку 1920 року було розстріляно 96 тисяч на 800 тисяч усього населення, або через восьмого. Якщо не враховувати сільське населення, яке не постраждало, то міського в Криму — 300 тисяч, тобто розстрілювали через другого. А якщо залишити лише інтелігенцію, то виявиться, що розстрілювали двох із трьох» (Т. П. Проколов. До сих пор не расстрелян. — газ. «Книжное обозрение», 1997, № 44, 4 листопада).

Що ж це, як не свідчення того, що більшовики свідомо винищували цвіт населення Криму, а Сталін у 1944 році продовжив геноцид проти корінного населення, висилаючи в Сибір поголовно татарів, вірменів і греків, безпідставно звинувативши їх у Зраді радянській владі. Під репресії потрапили і сім’ї фронтовиків, що воювали в Червоній Армії, в тому числі й Героїв Радянського Союзу.

Проти селян Тамбовщини, котрі повстали проти пограбувань і звірств революційних властей, застосували артилерію, авіацію, їх масово отруювали газом, стирали з лиця землі цілі села. Жителі однієї з найбільших на Кубані станиць — Полтавської — під час насильницької колективізації були репресовані всі до одного, в тому числі старики й діти зіслані в Сибір, а станиця знищена.

І немає кінця-краю фактам більшовицько-сталінського терору...

Чесний, неупереджений аналіз політики Леніна, Сталіна і більшовизму дозволяє винести їй безжальний вирок. Знищення основних верств Росії: дворянства, купецтва, офіцерства, селянства, козацтва, духовенства, ув’язнення в тюрми без суду і слідства багатьох мільйонів ні в чому не винних людей, масові розстріли — ці дії злочинні.

Бандитський більшовицько-сталінський режим, починаючи з 1918 і до 1953 року, війнами, класовою боротьбою, голодоморами і терором нищив наш народ і, в першу чергу, обезкровив його масовими розправами над елітою українців. У 20—30-ті роки були розстріляні або на десятки років засуджені більшість українських письменників, діячів науки, релігії, учителів, технічної інтелігенції, офіцерів.

Придивись уважно, шановний сучаснику, до історії українського села у тридцяті роки. Розкуркулили мільйони найрозумніших і найроботящіших, найперспективніших багатодітних селян. їх господарства розгромили, а їх самих без чесного суду і слідства поневолили і зіслали на каторгу в Сибір, де вони масово гинули. У селах, як правило, знаходилися порядні люди, які піднімали голос на захист безневинно репресованих, їх тут же хапали, мордували і також заганяли в тюрми. У результаті в селах України був знищений найрозумніший, найдобросовісніший народ. У результаті такої підлої сталінської політики в тридцяті роки керівні посади в більшості сільських рад, колгоспів, радгоспів і інших трудових колективів займали п'яниці, босяки 2 2 В Україні босяками зовуть ледарів, гультяїв, п'яниць — людей, які не вміють і не хочуть добре працювати, чесно жити. і недотепи — люди без честі і совісті.

Українець Богдан Васильович Різун, батько відомого у світі письменника Віктора Суворова (Різуна), який пройшов усю Вітчизняну війну фронтовими дорогами і закінчив її в чині капітана, повідав мені у 1995 році у Черкасах такий потрясаючий епізод. У 1931 році, проживаючи в селі у Запорізькій області, він вступив до комсомолу. Прийшов додому, поділився новиною в сім'ї. Батько запросив до хати і сказав йому таке: «Ти вже дорослий і маєш право вибору своїх дій, але хочу дати пораду — не користуйся своїм комсомольством на лихо людям, як це вже роблять твої ровесники у селі, коли відбирають у голодних сімей останній клунок зерна». А подумавши, додав: «Знай, що нами зараз керують бандити й босяки, не опинися одним з них». На запитання, а де ж бандити, а де босяки, батько упевнено відповів: бандити у Москві і Києві, а босяки тут, у нашому селі і скрізь по інших селах.

Цей історично-документальний факт наводжу на додаток до інших вищенаведених фактів, які характеризують бандитське обезправлення нашого народу сталінським режимом, у результаті якого на керівних посадах опинилися пройдисвіти, і вони немало зробили лиха нашому народові.