Моргун Ф.Т. - Хто і де зірвав бліцкриг. - 2006

Зараз стають відомими нові потрясаючі факти більшовицької політики щодо українців.

«Одразу після утворення Центральної Ради більшовики знищили всіх офіцерів-українців, котрі поверталися з фронтів Першої світової війни. На кількох вузлових залізничних станціях польсько-білоруського кордону, де зупинилися ешелони з військами, було арештовано і розстріля-но понад тридцять тисяч офіцерів українського походження. Одночасно від більшовицьких куль впали дев'ять тисяч українців — курсантів військових училищ у Саратові і Харкові» (А. Паламар. Третя Руїна. Роздуми над недолею.

— K., 1998, с. 48). Сталіністи, виконуючи волю вождя, провели злочинну колективізацію, знищили голодом і терором десятки мільйонів кращих селян, розстріляли напередодні Другої світової війни тисячі досвідчених військових: від командирів батальйонів, полків, дивізій, корпусів, армій — до більшості маршалів.

Свідомо у котрий раз повторюю, щоб у кінці кінців зрозуміли і найупертіші сьогоднішні сталіністи, що Сталін довів країну, де була найкраща в світі армія, до жахливого розгрому в 1941 році, полону німецько-фашистськими військами в перші тижні і місяці війни більше п'яти мільйонів наших воїнів, окупації ворогом величезної території з населенням 85 мільйонів жителів. І цей терор проти росіян, українців і всіх інших народів Радянського Союзу, проти командирів і воїнів Червоної Армії Сталін проробляв після заяв Гітлера про необхідність знищення слов'ян та інших радянських народів, про похід війною на Схід. Фашистський фюрер у своїй книзі «Майн Кампф» говорив відверто про те, яку страшну долю готував українцям, росіянам, білорусам, євреям і людям інших національностей.

Виконуючи волю Сталіна, радянська пропаганда напередодні війни невпинно твердила про порядність Гітлера і відсутність загрози з боку тепер уже «дружньої» нам фашистської Німеччини. Командирів і солдатів Червоної Армії, котрі сумнівалися в тому, вважали панікерами і ворогами народу. Напередодні війни, знов нагадаю, були роз-с-тріляні практично всі високопоставлені воєначальники, командири корпусів, дивізій, полків та батальйонів. Армія залишилася без досвідчених кадрів, була обезглавленою.

На десятки й сотні попереджень наших розвідників і друзів з Німеччини про намір Гітлера напасти на нашу країну в Сталіна була лише одна відповідь — провокація, а інформаторів як «провокаторів» розстрілювали.

У мене були дружні і довірливі стосунки із знаним радянським письменником І. Стаднюком, автором відомої книги «Війна». Ми часто зустрічалися в Москві і Полтаві. І багато разів Іван Фотійович упевнено твердив, що Сталін досконало володів німецькою мовою. Про це Стаднюку говорив Молотов, Сталін же знання німецької мови таїв від свого оточення.

А. Паламар у вищеназваній книзі пише: «У Національному архіві СІЛА знайдено документ, підписаний багаторічним шефом ФБР Е. Гувером, який засвідчує: Сталін і Гітлер таємно зустрічалися у Львові 17 жовтня 1939 року». І не треба ні гадати, ні шукати версії про мотиви цієї надсекретної зустрічі, про зміст домовленості. Події світової історії з жовтня 1939 по травень 1945 року краще за найдостовірніші документи викривають сатанинську змову двох злодіїв: вчинити затяжну, кровопролитну Другу світову війну. І це вони зробили геніально, виконуючи плани якоїсь світової закуліси.

Коли ж усі сьогоднішні шанувальники «вождя» зрозуміють, що десятки мільйонів інвалідів і десятки мільйонів убитих на війні — то жертви злочинів Сталіна та його банди? їм не вдалося голодом, терором і репресіями знищити українців і цвіт усього радянського народу. Тому з'явилася підла політика загравання з Гітлером, пакт про дружбу, масові поставки фашистській Німеччині стратегічних матеріалів та продуктів ...і як наслідок — раптовим нападом Гітлера навмисне підставили народ під гітлерівську косу смерті.

... Я не збираюся захищати бездарних носіїв влади, які були біля керма українського корабля в 1990—1992 роках. Однак переконаний, що причини нинішньої демографічної ситуації в Україні закладені давно: злочинним більшовицьким режимом, голодоморами 20-х і 30-х років, масовими довоєнними репресіями селянства, цвіту інтелігенції і особливо загибеллю зі злої волі Сталіна не менше 10 мільйонів українців у Другій світовій війні, а також репресіями у повоєнні роки.

Мудрі люди добре знають, що, як правило, наслідки певної політики і пов’язаних з нею рішень, які приймають вожді тоталітарних режимів, проявляються через 50—100 років і бувають трагічними.