Леся Українка_Зібрання творів у 12 томах_Том 01 [Hurtom.com]

1К. М а р к с, Ф. Енгельс. Вибрані листи. К., Держполіт-видав УРСР, 1954, стор. 377.

Єднання реалізму з романтизмом Леся Українка вважала цілком природним і відповідним буремній добі. В листі до матері

14 січня 1903 р. вона писала: «Реалізм і романтизм єднаються в лиці одного автора на тисячі прикладів у всіх літературах, і се зовсім законне єднання». Такий новий напрям в літературі поетеса називала «новоромантизмом»; це реалізм, окрилений романтизмом. Схвально оцінивши новелу Ольги Кобилянської «Некультурна», Леся Українка в листі до авторка новели 22 січня 1900 р. писала: «Такий реалізм я признаю, бо він не виключав поривів ins Blau». Адже цей порив ins Blau (у блакить, у верховини) органічно поєднується з протестом особи проти гнітючого, затхлого середовища, протест в ім’я світлих ідеалів людяності.

В концепції Лесі Українки романтизм — це дух «вічного непокою», «нескореного стремління», дух сміливого, революційного втріучаннн в життя. Романтизм української поетеси — наскрізь активний, життєво правдивий, соціально спрямований, звернений не до абстрактно-ілюзорного, а до життєво конкретного, пройнятого спрагою жити великим, повнокровним життям. І тут Леся Українка солідаризувалася з Горьким, який підкреслював, що йдеться про романтизм соціальний, романтизм колективізму. Соціальний романтизм, аазначав Горький, «виникав иа грунті усвідомлення людиною її зв’язків із світом і відчуття своєї творчої сили, викликаної цією свідомістю... Цей вид романтизму тільки що зароджується, тільки що формується, і носієм його ми бачимо той клас, який входить в життя, як провідник соціалістичної ідеї звільнення всього людства а полону капіталізму, як провідник ідеї всесвітнього братства і вільної праці,— соціалістичного ладу» '.

Поетеса бере під вахист зародки нового, спрямовує громадську думку на підтримку нового. У своїй творчості вона поєднує духовну масштабність, філософічність, найсокровенніший ліризм 8 активною участю в революційному перетворенні життя, з художньою публіцистичністю, нещадним сарказмом, з натхненним уславленням прийдешнього. Поетичне слово Лесі Українки то гримить бурел і «блискавкою розтинає», то «лине угору, мов жайворонка спів, дзвіночком срібним», то розсипається над чор-ною ріллею, «мов дзвінкий дощ, просвічений промінням», то укриває 8емлю, «мов ті листочки, що зривав буря, мов діамантові сніжинки в хуртовину», то милує звуками арфи, що пестить «тільки в снах дітей щасливих». Мінорні ноти переходять у бойові заклики-поривання до «заповітних високостей», до соціалізму.

Творчість Лесі Українки підносила великі культурно-історичні, політичні, філософські та етичні проблеми сучасності. Ця творчість засвідчувала, що ідейно-естетичними цінностями художні твори стають тоді, коли в них втілюються найвищі народні ідеали, коли вони найбільше відповідають прогресивним запитам епохи. Поезія Лесі Українки несла в собі елементи соціалістичного світорозуміння — елементи, що характеризують вищий етап у художньому розвитку людства — метод соціалістичного реалізму.

С. А. Крижанівський у статті «Деякі питання теорії соціалістичного реалізму» писав про формування у творчості видатних українських письменників початку XX століття — Франка, Коцюбинського, Лесі Українки — зародків соціалістичного реалізму. «Хіба,— зазначав він,— ці письменники не були соціалістами за своїми переконаннями і реалістами за своїми творчими принципами? Хіба не в їх творчості з величезною силою виражені не тільки ідеали нової епохи, а й створені образи нового героя, що мав перетворити світ на нових основах — образи робітника, революціонера, колективіста?.. Хіба не вони стали першими вчителями першого покоління радянських письменників після Жовтня? Хіба не їхніми іменами, поряд з Шевченком, визначилась революційна творчість українського народу на новому, пролетарському етапі визвольного руху? Ці письменники вийшли далеко за межі критичного реалізму, їхні ідейво-мистецькі ідеали виростали з теорії наукового соціалізму. Ми маємо право говорити не лише про стихійний, а й про усвідомлений процес наближення до марксизму, ми можемо оперувати наявністю соціалістичного ідеалу не лише в їхній публіцистиці чи критичних виступах, айв самій художній творчості, наявністю нового героя — робітника, умінням пов’язати долю героїв з життям всього суспільства» '.

Формувався новий кодекс моралі і краси, нові виміри добра і зла, визначалися засади нової естетики — естетики праці і боротьби. Леся Українка активно обстоювала зв’язок мистецтва