Леся Українка_Зібрання творів у 12 томах_Том 01 [Hurtom.com]

Невичерпним джерелом прекрасною стає в творчості Лесі Українки боротьба трудящих під керівництвом пролетаріату за нове, соціалістичне життя, єднання народів у боротьбі за це життя.

Леся Українка привітала революцію 1905 року рядом полум’яних поезій («Мріє, не зрадь!», «Пісні про волю» та ін.). Поетеса закликав створити

Пісню нову, щоб сіяла, як промінь,

Щоб гомоніла й буяла, як пломінь,

Так, щоб червона ясна корогва

З піснею вкупі творила дива!

(«Пісні про волюї), І, 1905)

Образом-спмволом цих поезій в червовий прапор, що майорить над лавами повсталого народу («Ось вони йдуть...»). Поетеса ва-кликає творити нові піені-ааклики, сповнені вогню і пристрасті:

Де зброя, громадо?

Де військо в рядах?

Чиєю ж се крів’ю

Политий нам шлях?

<���«Пісні про волю», 11, 1905)

Алегорична драма «Осіння казка» була безпосереднім відгуком на революційну боротьбу 1905 року. Образом Будівничого в цьому творі поетеса наголошує не руїнницьку «місію» пролетаріату, як це твердили вороги, а покликання будувати нове життя. Мистецтво, література повинна служити робітничому класові в його всенародній боротьбі й творенні.

Життєдайні громи російської революції 1905 року гартували творчий дар Лесі Українки; вони розкрили в її поезії нові, високі громадянські якості. Доречно згадати тут афоризм Карла Маркса: «Еолові арфи ввучать тоді, коли по їх струнах вдаряє буря» Вітаючи революцію й повсталий народ, поетеса писала: «Хочу дихать вогнем, хочу жити твоєю весною». У листі до О. Кобилян-ської 26 лютого 1906 р. Леся Українка вказувала на величезне значення подій 1905 р. для духовного змужніння народу; цей рік, писала вона, «зміряв силу духу мого, я знаю тепер, що я можу і чого не можу...». Нагадаємо, що первісний варіант першої строфи вірша Лесі Українки «Ось вони йдуть...» починався рядками:

Вони йдуть. Червоний прапор має,

Мов поломіяь. Мов військо наступав,

Великі лави. Йдуть ряди тісні..

Ряд віршів Лесі Українки входили в текст революційних більшовицьких прокламацій. Так, епіграфом до однієї з листівок, поширюваних київською, катеринославською, одеською організаціями РСДРП, було взято слова з поезії Лесі Українки «Слово, чому ти не твердая криця...»:

Брязне клинок об залізо кайданів,

Піде луна по твердинях тиранів,

Стрінеться з брязкотом інших мечей,

З гуком нових, не тюремних речей.

В роки реакції Леся Українка всією своєю творчістю бореться проти занепадництва і ренегатства. Вона переконана, що боротьба проти царизму, .проти буржуазно-капіталістичного ладу буде продовжуватися, і закликає згуртовувати сили для нових боїв:

' Хто волі ще не одцуравсь,

Нехай іде до бою!

Хто нам’ята про славу й честь,—

До зброї! Хто за мною?

(«Роберт Брюе, король шотландський»)

Вже незадовго до смерті поетеса в творі «Про велета» (1913) привітала нове революційне піднесення, давши могутній образ революційного пролетаріату, що веде народ на штурм царизму:

І встане велетень з землі,

Розправить руки грізні І вмить розірве на собі Усі дроти залізні.

Було б невірно, якби ми брали творчість Лесі Українки надто прямолінійно, ігноруючи слабкі сторони її світогляду, певні суперечності, властиві ідеології демократичній, хай і революційно-демократичній. Але слід пам’ятати, що не ці суперечності є провідними в спадщині геніальної поетеси, а те, що сприяло подоланню цих суперечностей і робило її великою народною поетесою. Це — невгамовна тривога серця, невідступне уболівання за долю трудящих, високе патріотичне горіння, прагнення революційного діла, презирство й зненависть до ворогів народу, інтернаціоналізм, віра в перемогу трудящих, у світле майбутнє і самовіддана, мужня діяльність для його наближення.

Ідейно-естетичний злет поезії Лесі Українки — це результат життєдайного впливу на її творчість ідей наукового соціалізму, ідей марксизму-ленінізму. Саме ці життєдайні ідеї розкрили перед поетесою, як і її соратниками — Франком, Коцюбинським,— неосяжні творчі виднокруги, врятували від багна занепадництва і розкладу, характерних для декадентщини, озброїли на боротьбу проти «таких поглядів і смаків, які виключають сприймання художніх творів у всій сукупності їх зв’язків з життям і долею народів» !. Пролетаріат і більшовики творили ту атмосферу, в якій зріс, змужнів і розквітнув художній геній Лесі Українки — поетеси і мислителя великих категорій.

*

Близькість до соціалістичної ідеології, органічний зв’язок з народом, з його революційним авангардом — соціалістичним пролетаріатом, очоленим партією великого Леніна, відкрили для ми-