1Леся Українка_Зібрання творів у 12 томах_Том 3 [Hurtom.com]

Любов

Бачте, от ви вірите в приязнь межи мужчиною і жінкою...

Орест

Досі вірив... а тепер...

Любов

(глянула на нього, мов хтіла ще що спитати, але повернулась і пішла до піаніно)

Саню, ти знаєш «Posa la mano sul mio cor»? 1Вибачай, я тебе перебила.

С а н я

(нерадо) '

Ні, я сього не знаю.

Любов

Ах, се надзвичайно!

(Співає без слів шпаркий, пристрасний мотив, але на першій фразі уриває і покликує.)

Ах, яка чудова ніч, а ми й не дивимось! А місяць, місяць великий та ясний!

(Біжить до балконових дверей, одчиняє обидві половинки, стає біля одвірка так, що її всю заливає місячне світло, і заводить «Ой місяцю, місяченьку!».)

1«Поклади руку на моє серце» (італ.).— Ред.

32 4

Орест виходить на балкон, став проти Люби і дивиться на неї, мов очарований. Милевський і Саня зостаються в салоні. Завіса спускається під час співання першого куплета пісні «Ой місяцю, місяченьку!».

Завіса

ДІЯ ДРУГА Та сама хата, що у 1-й дії.

1вихід і

Любов і Орест входять двері, що праворуч; Любов попереду вбігав швидко в ротонді і в шапочці; в руках у неї червоний абажур. Вбігаючи, вона шпарко говорить, жвава, весела, очі

горять.

Любов

Що ж з того, що дрібниця? Та все-таки виграла, а ви ні з чим вертаєтесь. Все-таки, значить, мене щастя не зрадило!

Орест

От велике щастя — абажур! Я навіть од вас не сподівався...

Любов

(кидає абажур на стіл, починає скидати раптово ротонду, не дивлячись, куди вона впала, потім рукавички і шапочку кидає без ваги на стіл, говорить палким, завзятим

тоном)

Ах, ви знов своє: абажур! Та розумійте ж ви, що не в тім сила, що виграти! В лотереї, як і в усякій азартній грі, головне — риск і осягнення мети.

Орест (сів на крісло)

Але якої мети?

Любов

(ходить раптово по хаті, часом спиняючись)

Кажу ж вам, се все одно. Та навіть і не се, просто самий риск, от що притягає до гри, от що примушує

саму себе забувати. (Спиняється перед ним, просто). Тільки млява, боязка людина не любить і боїться риску.

Орест

(похилив голову, потім раптом підняв угору, метнувши очима, схопився з місця)

Правда ваша, правда! Я не лро лотерею кажу, вона мене мало пориває; сей риск не захоплює мене. Але інший риск — риск життя, о, то інша річ! Сам я, може, й не піду на риск, не шукатиму його, у мене для сього замало енергії, але коли мене захопить яка стороння стихійна сила, тоді я трачу розум! Знаєте, як часом запливеш ненароком у морі далеко-далоко, чуєш, що хвиля тебе тягне, раптом прокинеться думка: а що, як не стане сили вернутися до берега? Проте пливеш все далі і далі, і так якось страшно і любо тоді! Підлітком я мав звичай, та що казати, я й тепер його не покинув, бігати 4на пожар і там орудувати укупі з пожарними, лізучи у найбільший вогонь. Роблю я се, ніде правди діти, не тільки з філантропії. Мені миліше тоді ставити на карту своє життя, ніж рятувати чуже. Я сам не знаю, що зо мною робиться, коли я бачу огнище пожежі, се щось стихійне, непереможне. Певне, метелик, летячи на вогонь, почуває те саме.

Любов

(п'є його слова, дивиться на нього радісними очима, немов

у нестямі)

Я розумію вас, Оресте. Риск... та що, без нього все життя людське було б нудне, як осінній дощ. Боятись його — значить, боятись життя, в кожній кар’єрі, в славі, в коханні — скрізь риск. Навіть в приязні (глянула якось гостро на Ореста і змішалась) буває риск. Чи ж не риск бути другом такого непевного, химерного створіння, як, наприклад, я?

(Сміється нервовим сміхом.)

Орест

При щирості між людьми, при глибокій і міцній симпатії ніякий риск не страшний!

Любов подає йому руку, він стискає її, потім цілує.

Гі ж і Милевський.

Милевський (тихо)

Ого, друзі! (Голосно.) Здорові, Любов Олександрівно! А, і ви тут, Оресте Михайловичу! (Подає їм руку, вони при його вході розступаються.) Я бачив вас на лотереї, а потім ви раптом десь зникли. Ну, та й азартна ж ви, Любов Олександрівно! А що, хоч виграли що-небудь принаймні?

Любов

Аякже, он мій трофей! Що, гарний? Але що ж це я його так кинула без уваги. Треба ще тіточці похвалитись виграним. (Метушиться, щоб заховати збентеженість.) Ну, однак, я так все порозкидала, тіточка мені задасть!

(Бере шапочку і рукавиці, хоче взять ротонду, але Орест підіймає сам і несе ліворуч; Любов з шапочкою, рукавичками і абажуром виходить праворуч.)

вихід ш Ті ж без Любові.

Милевський

(дивиться на Ореста, усміхається і хитає головою)

Ох, Оресте Михайловичу, Оресте Михайловичу, стережіться!

Орест