1Леся Українка_Зібрання творів у 12 томах_Том 3 [Hurtom.com]

Олімпіада Іванівна заглядає в двері; Крицький се

зауважив.

Крицький

(зітхає)

Ох, Любов Олександрівно, Любов Олександрівно... Ну, однак я вас затримую. Який же практичний результат мого непрошеного візиту до вас? Може, краще мені повернути голоблі куди в інший бік?

Любов

Ну, ну, се вже почались «жалкие слова». Я ж сказала, що хазяйська частина справи вся на мені. І взагалі, чим можу, готова служити.

(Показує на своє горло і піаніно.)

Крицький (стискає їй руку)

Спасибі! Ех, яка ви, справді! До побачення!

Любов Бувайте здорові, Робесп’ер!

Крицький, здвигнувши плечима, виходить в середні двері. Люба

Іде в столову.

вихід X

Якийсь час сцена порожня, далі чутно, як хтось шкрябає в середні двері, потім помалу відхиляє їх. З дверей виставляється голова хлопчика в пошарпаній, занадто великій шапці; хлопчик оглядає хату, далі переступає поріг; видко, що він держить когось іншого оа руку і втримує, щоб не виходив за ним.

Хлопчик (обідраний, за спиною у нього гармонія)

, Тсс... не лізь за мною, стій там, Люби, здається, нема. (Кличе, голосно шепчучи.) Любо, Любо!

Дівчинка, менша від хлопчика, теж обшарпана, але в досить строкатому уборі, вскочила раптом і проїхала по підлозі,

мов по льоду.

ВИХІД XI Ті ж і Олімпіада Іванів на.

Олімпіада Іванівна (входить)

Що се тут таке? (Побачивши дітей.) Ну, скажіть на милість бога, ви сюди як влізли?

Хлопчик 1

Там не зачинено...

Олімпіада Іванівна

Ох, уже мені сі літні виходи І А ви ж чого сунетесь сюди, що ж, що не зачинено, то вам уже й треба?

Дівчинка сховалась за хлопчика і дивиться на Олімпіаду Іванівну з розкритим ротом.

Хлопчик

(відступає до дверей, але досить бадьоро)

Нам Люба казала прийти; вона нам білі гроші дала і ще, казала, дасть.

Олімпіада Іванівна

Що се за Люба? Яка вона тобі Люба? А панночка, не знаєш? Гетьте, гетьте! (До дівчинки.) Ну, ти, роззяво, чого задивилась? Гайда!

Дівчинка (тикаючи на гармонію)

Музика! Музика!

Олімпіада Іванівна

Не треба, не треба вашої музики, тільки сього бракує! Ну, гетьте, кому я кажу?

Діти щезають за двері. увихід XII

Олімпіада Іванівна і входять Любов, Орест, Милевський

і С а н я.

Любов

- Що се ви, тіточко, знов тут воюєте?

Олімпіада Іванівна

І нащо ти, Любочко, сих обшарпанців принаджуєш? Зовсім не до речі; щоб ще обікрали нас?

Любов

Ну, як вам не сором? (Підходить і бере її за руку.) Ну, нащо ви моїх попелюшок прогнали? Невже вам жалко п’ятака?

Олімпіада Іванівна

Та бог з тобою, який там п’ятак? Не в п’ятаку діло, а непорядок. А п’ятак, що ж, я сама готова їм дати. (Підходить до вікна.) Он вони, на вулиці грають. Ну, ви, ходіть сюди!

Діти входять, грають і танцюють.

Любов

Тіточко, дайте їм вечеряти; там ще зосталось; вони, певне, голодні.

Олімпіада Іванівна

Добре. (Виходить на веранду і звідти говорить до дітей.) Ідіть за мною.

Любов

(стає на порозі дверей, одчинених на веранду. До хлопчика)

Чекай, малий, я ж тобі обіцяла білі гроші, забув? Хлопчик

(з'являється на порозі тих же дверей і простягає руку) Ну, давай.

Люба дає.

Спасибі. (Обіймає її й цілує.)

Милевський

Браво!

Діти і Олімпіада Іванівна виходять.

визод хні

Ті ж без Олімпіади Іванівни і дітей.

Любов

Такі славні діти!

С а н я

Та бог з ними!

Милевський

Та ви, як бачу, Любов Олександрівно, філантропією займаєтесь?

Любов

Зовсім не філантропією, а мені, власне, сі діти подобаються, я б навіть готова взяти їх до себе.

0‘р ест

За чим же діло стало?

Любов

Та я сама добре не знаю, за чим. А втім, що б з того вийшло? Куди ж мені інших виховувати, коли я сама не вихована. Мене ж балували, а не виховували. Як вам здається, хто з нас кого виховав, чи тіточка мене, чи я її?

С а н я

Ну, а твій татко, Любо, здається, був такий чоловік...

Любов

Він не виховував мене, він просто любив мене. (Зітхав:) Він не боронив мені нічого.

Орест

По-моєму, се найкраще виховання. Так тільки й виховуються оригінальні натури, а то нас опанували дуже шаблони. Пора проти сього повстати!

Любов

Я сама себе виховала, ну, то можете собі здумати! .Читала все, що під руку попадало, було там усякого!

Орест

Так і слід: літературу, як і життя, треба знати з усіх боків.

Любов

Зате, правда, набила оскому навікиї

Орест

Однак ви й тепер багато читаєте^

Любов

О, то зовсім інші книжки!

Милевський

Які ж?

Любов

(всміхнувшись)

Не знаю, чи й казати, сміятись будете, а ви, Сергію Петровичу, в думці ще й «синім чулком» назовете,— вголос не одважитесь, ви занадто джентльмен для сього!