1Леся Українка_Зібрання творів у 12 томах_Том 3 [Hurtom.com]

Та що ж Орест?

(Складає карти.)

Це якийсь зачарований пасьянс, ніяк не виходить!

Олімпіада Іванівна (поглядає на неї скоса, стискає губи і поводить головою; потім дивиться на дзигар)

Ні, далебі, вони міри не знають, це ж просто...

(Робить широкий жест рукою.)

В одчиненому вікні, ліворуч від середніх дверей, з’являється Любов; вона лукаво поклала палець на уста, а другою рукою киває комусь, щоб мовчав. їй за букетом не видно пані Груїчеву.

Любов

Тіточко! де ваш ареопаг? Перед ким ораторствуєте?

Олімпіада Іванівна

Що? Ах, Любочка! Нарешті! Ну, як же можна?!

Любов

Ні, ні, ні, не слухаю!

(Махає руками, сміється і відступає од вікна.)

За сценою чутно її голос: «Панове, ходімо в хату!..» вихід її

Входять в середні двері Любов, Орест, Милевський, Сан я, Острожин.

Любов (обійма тітку)

Здорові, тіточко, де ж ваш ареопаг?

Олімпіада Іванівна (цілує її, але все хмуриться)

Ет, страмилась би!

Товариство вітається тим часом з пані Груїчевою. '

Г р у ї ч е в а (до Ореста, що вітається з нею)

Чого сѳ ви так довго барились? Олімпіада Іванівна тут уже боялась.

Орест

Та чого ж боятись? Се не первина!

Любов

(до папі Груїчевої, поки товариство вітається з Олімпіадою Іванівною)

А, се ви, дорога Маріє Захарівно, справляєте роль грізного судьбища!

(Вітається з нею.)

Г р у ї ч е в а

Ні,' я нікого не суджу, а, певно, якби судила, то не так лагідно, як ваша тіточка.

Любов (до Олімпіади Іванівни)

Се так якось вийшло, ми сіли на мілизну, поздоров боже оцих панів.

(Показує на Милевського і Острожина.)

Милевський

Мене?

О с т р о ж и н А я ж тут причому?

С а н я (до Острожила)

Іменно — «причому»?

Любов

(кидається в крісло-колиску й приймає втомлену позу)

Ух, скільки ми гребли! Нам з Орестом належить нагорода за рятунок погибаючих на водах! Правда, Оресте?

0 р е с т

Моя мама і Олімпіада Іванівна, здається, зовсім іншої думки.

Груїчева Про нашу думку не дуже-то хтось дбає.

Олімпіада Іванівна Авжеж, хтось би пам’ятав про стару тітку!

Острожин

(тим часом підходить до стола, переглядає газети і журнали, далі ходить по хаті, роздивляється на картини

1 зброю)

У вас оригінальна хата! В ній є щось... moderne!..

Милевський Страх люблю сей вираз: у ньому все поміщається... Любов

Тіточко, дайте нам краще матеріальної страви замість духовної, бо коли всі так голодні, як я... Ах!

(Закида руки за голову.)

Олімпіада Іванівна (дивиться на неї і хитає головою)

От балувана!

Любов Хто ж винен, тіточко?

Олімпіада Іванівна махає рукою і подається до дверей, праворуч.

Г р у ї ч е в а

Пождіть, Олімпіадо Іванівно... бувайте здорові, я вже йду. А ти, Оресте?

Орест

(нерішуче)

Та я...

Любов

Ні, Оресте, ви зостаньтесь! Ви ж нічого не маєте проти, Маріє Захарівно?

Г р у ї ч е в а

, Се його діло, я тільки думала, що вже пізно, там обід...

Любов У нас пообідає. Згода?

Орест

Спасибі. Так я зостанусь, мамо. Я хутко прийду. А втім, як запізнюсь, то ти не жди.

Г р у ї ч е в а

Як уважаєш. Бувайте здорові.

(Вклоняється всім взагалі, а Любі подає руку; з Олімпіадою Іванівною цілується і виходить в середні двері.)^

Олімпіада Іванівна виходить праворуч, вихід пі

Ті ж без Олімпіади Іванівни і папі Груїчевої.

Милевський (спиняється перед завішеним мольбертом)

Любов Олександрівно, можна подивитись на ваш малюнок?

Острожин (здалека поглядаючи на картину) ^

А ви малюєте? Може, нової якої школи тримаєтесь?

Любов

Куди там «школи»! Я малюю якраз настільки, щоб повіситись.

Орест

Як се?

Любов

/А так, пам’ятаєте, в одному романі Золя маляр вішається з розпачу, бо не може барвами змалювати свій ідеал. Отож, я знаю, що треба малювати, та не знаю як, хисту бракує!

Орест

Що ж, навчитесь іще. Ви ж не так давно почали.

Любов (махає рукою)

Шкода, на се треба витривалості — не моєї.

Милевський (дивлячись на картину)

Чого ж ви так? Се дуже мило...

Любов

Іменно!

(Підходить до піаніно і бере скілька акордів, не сідаючи.) Острожин

Заграйте що-небудь, як ваша ласка. Ви, певно, граєте новітніх композиторів?

Любов

Просіть краще Саню: вона ж піаністка, а я вже напевне піаністкою не буду, знаю музику настільки, щоб се розуміти...

Орест

Ну, що се у вас такий песимізм сьогодні?

Любов

Зовсім ні, а просто самосвідомість; краще ж завжди дивитися правді в вічі.

Милевський

«Тьмы низких истин нам дороже нас возвышающий обман!» *