Леся Українка_Зібрання творів у 12 томах_Том 04 [Hurtom.com]

Щоб уминути надалі подібних помилок, я прошу прислати мені коректу 2-ї частини «Кассандри» (обіцяю не затримати більш як від ранньої до вечірньої пошти і не виправляти орфографії навіть там, де мої погляди розходяться з прийнятими в редакції). Коли б се моє прохання вже спізнилось, бо, може, початок 2-ї кн[иги] вже відбито, то прошу прислати видруковані аркуші моєї поеми мені раніш, ніж буде зброшурована книжка, щоб я могла, в разі потреби, списати важніші помилки і щоб вони були надруковані (вкупі з тим реєстром, що посилаю тепер) при другій книжці Л[ітературно]-н[аукового] вісника».

Список помічених Лесею Українкою помилок не був надрукований часописом і в матеріалах архіву ЛНВ не зберігся.

Все це дає підстави останньою авторською волею щодо тексту драми «Кассандра» вважати не текст першодруку, а текст чисто-вого автографа.

В процесі роботи над драмою Леся Українка неодноразово поверталась до чорнового автографа, вносила поправки, скорочувала одні місця та доповнювала інші. Особливо значних змін зазнали останні дії драми.

В «Кассандрі» є чимало сцен, які поетеса намагалася передати стисліше, лаконічніше. Зокрема це стосується п’ятої дії чорнового автографа, де викреслена частина діалога Кассандри і Деїфоба від слів Кассандри:

Кассандра Над всіх старших найстарша Правда, брате.

Далі закреслено:

На ймення правди, я тебе питаю, за що ти тінь Долонову образив, за що героя ти назвав зрадливим, героя, що за рідний край загинув?

Кого він зрадив?

Деїфоб

Та тебе ж, Кассандро!

Чи ти забула?

Кассандра

Брате, ти не знаєш, яка буває зрада. Я тобі на ймення Аполлона присягаюсь: я перша віддала Долону перстень, бо я від нього не хотіла жертви такої, як тепер від мене ти бажаєш.

Нещиро стати за дружину — зрада, але Долон мій зрадником не був.

В цій же дії в сцені з’ясування взаємин між Кассандрою і Ономаєм (у чорновому автографі — він Протезілай) закреслено такий уривок після слів Ономая:

Ономай Прости, царівно, знаю, що дівчата солодкі речі люблять, але я не вдавсь для того. В мене річ коротка, не ти мене, а я тебе посватав, то, значить, уподобав, справа ясна.

Адже тебе за жінку я бажаю.

Далі йшло:

Кассандра

З одного боку.

Протезілай А дівчат питати про любощі не випадає, кажуть, бо все одно вони не скажуть правди.

Кассандра Ні, я скажу, Протезілаю, знай, я іншого любила.

Протезілай Де ж той інший?

Кассандр а Загинув він за рідний край.

Протезілай

Дарма!

Хто вмер, не оживе, і що минуло, не вернеться.

Кассандра То був мій наречений, Протезілаю.

Протезілай Що ж, я гекатомби для тіні не пожалую, царівно, коли її загодити чим треба.

Кассандра А чим же ти мене загодиш, царю?

Протезілай Я нареченій змовчу се питання, а жінці відповім.

Кількома рядками нижче знову викреслено варіант діалога між Кассандрою і Ономаєм (Протезілаєм) після слів Кассандри:

Кассандра Я оборонцю

Далі йшло:

хвалу і дяку склала б,

але за себе я б його кляла,

так як тепер клену, даючи слово.

Протезілай А слово все ж даєш?

Кассандра Я мушу, царю.

Протезілай Про те я не питаю, з мене досить, коли ти скажеш: «Згода».

Кассандра

Згода, царю.

Так каже бранець, як спитає ворог.

Протезілай Я друг твого народу, ти побачиш.

Кассандра Я не побачу. Коли є ще правда в богів, то я тебе востаннє бачу!

Протезілай Як я загину, то загине й Троя.

Кассандра (в пророчому нестямі)

Загине Троя, і Пріам загине, і все даремне, всі слова, всі жертви, усі несвітські муки... Нащо? Нащо моє карання, сей даремний біль?

Протезілай Царівно, коли так ти серцем рвешся, то заспокойся, я вертаю слово.

І справді ти мене востаннє бачиш.

Ще до заходу сонця геть відійде у Лідію усе лідійське військо.

Кассандра У Лідію?

Протезілай Вже ж не куди, царівно.

Невже ти думала Протезілая

для Трої в оборонці залучити

речами згірдними та ще й прокльоном?

Кассандра Протезілаю, я тобі казала, що склала б щиро я хвалу і дяку тобі за оборону, якби він покинув вимагати в нагороду мене...

У чистовому автографі перед початком восьмої дії зберігаються два аркуші начисто переписаної сцени, яка за змістом е логічним закінченням сьомої дії. В чорновому автографі ці рядки в дещо зміненій редакції перекреслені. Але в остаточний текст драми ця сцена не ввійшла і, очевидно, не надсилалась до редакції J1HB. Тут, зокрема, збережене написання імені Кассандри через два с, а також не відділена частка -ся у дієсловах. Після слів Гелена