Леся Українка_Зібрання творів у 12 томах_Том 04 [Hurtom.com]

Голоси

Славної!

Голос

Го-го! Дивіться! Розпікають крісло!

Другий голос Вже бестіарії * пішли по звірів! Третій голос

Скоріше!

Матрона (до старого патриція)

Подивись, лишень, панотче,— се що за знак? Плебеї всі стоять, і ні один не йде прощаться з ними, а тільки Люцій підійшов близенько до варвара...

(з обуренням)

Ну, чи ти бачиш! Варвар його штовхнув!

Патрицій

Боги, яка розпуста! Відпущеник штовхає свого пана...

Те християнство стани всі руйнує.

Клієнт

(скрикнув)

Прісцілла варвара поцілувала!

Матрона (соромливо закриваючись) Матрона варвара цілує! Ганьба!

Патрицій Тепер того, худого заволоку.

Матрона Прилюдно! О Юноно!

(сплескуе руками)

Вояк

(поло гетери)

Християнка

не добрий має смак!

Р а би н я (до раба)

Чи се так треба?

Раб

(тихо)

Се поцілунок миру. Так годиться. Патрицій

А чоловік стоїть і — хоч би слово! Безлична секта...

Голос Вже ведуть пантеру!

Голоси Де? де? Не бачу! Та не застуй! Геть! Сюди, до нас хай ближче приведуть! Та що се справді? Цілий день сиди і нічогісінько нам не покажуть!

Жрець Ескулапа Дивіться! вже на крісло посадили!

Се близько, добре видко! Та дивися ж! (Шарпає сусіда за одежу.) Сусід

(нетерпляче визволяється від жерця) Ет, є на що дивитися!

(Кричить.)

Пантеру!

З пантерою сюди! Гей, бестіарій!

Голос Парвуса (за сценою, але не дуже далеко) Віддай їм, господи, по їх ділах, і звеличай раба свого!

(З болем.)

О боже!..

Рабиня (до раба)

Чого се свариться отой старий на сього печеного?

Раб

То пресвітер остерігає від недобрих слів.

Провінціалка (з відразою)

Ой, смаленим запахло!

Рим ля н к а (спокійно)

Ну, то що?

Голос Парвуса (екстаз у нього бореться з болем і мукою)

Господь мій захист!.. Мій притулок... сила...

(З раптовим одчаем і наче здивовано.)

Невже ти, господи, мене покинув?

Жрець Ага! Скоренько припекло! А бач?

Голос Прісцілли (здалека, але виразно співає псалом)

«Господь мій захист і моя потуга! *

Нічого не боюся — він зо мною.

Тверда і певна віра мого серця, її не подолає брама пекла!..»

Згодом до неї прилучаються голоси й інших засуджених християн*

Голос Парвуса (знову екстатично)

Вінець!.. Мені вінець!.. Я бачу!.. Боже!..

(Конаючи.)

Прийми твого раба...

Раб

(торкає рабиню. Таємничо)

Ти бачиш? Там...

вінець над головою...

Рабиня

Ні, не бачу.

Та він уже зомлів чи, може, вмер.

Старий юрист (з досадою)

Ех, розпекли занадто швидко крісло!

Не тямлять справи!

В публіці свист.

Голоси

Ну? Се що ж таке?

От так видовисько! То се вже й край?

А де ж пантера? — Он же, там сидить, мов кіт, напроти варвара... Гиджа!

Ну, панночко цяцькована! Скоріше!

Доволі хизуватись! Скоч до нього!

Чи ж він не гарний хлопець? Твій земляк!

Регіт, тупання, цькування. Хтось пускав на арену загострену паличку — стиля.

Грек

(злякано)

Ой влучив! Скочила!

Вулична жінка

А ти злякався?

Н а р т а л

(зненацька вибігає на видимий куток арени)

Меча! Меча!

Вояк (кидає йому меча)

Ось, на тобі, воюй!

(До гетери.)

Так цікавіше буде.

Гетера потакує головою і, не одриваючись, зорить на арену. Нар-тал знов зникає з видимого кутка. В публіці палка цікавість. Багато хто спинається, щоб краще стежити за боєм Нартала з пантерою, що відбувається за сценою.

Старий юрист

Вперте бачу, щоб християнин збройно боронився.

Гетера (кричить на арену)

Гей, християнине, чом не співаєш?

Голос Нарталовий (подає дикий бойовий крик)

О-о-о — гей!

Голос

Ох, як сплелися!

Весь цирк завмирав в напруженні. Грек, затулившись плащем, утікає геть з цирку..

Вояк

Га!! Убив!

Грім оплесків. Буря загоди. Потім раптом:

Голоси Давайте звіра ще! Пускайте лева!

Н а р т а л

(скривавлений, розшарпаний вибігає на видимий куток

арени)

Гей, ви, римляни! Вас я викликаю!

Невже ви не одважніші од звірів?

Гетера (торкає вояка)

Іди, іди! побийся з ним!

Вояк

(згорда)

Іще що?

Хіба я гладіатор?

Нартал

(раптом заточується, хапається за груди і падає)

Ой... конаю...

Поет

Він ранений...

( Одвертається.)

Ні, се зовсім негарно... чом не подасть весталка знак добити?

Цирковий «карніфекс» приходить, добивав Нартала і виволікав його за сцену великим гаком.

Люди сідають. Обмахуються віялами. Відпочивають.

Гетера

Ну, а тепер же що? Сього нам мало.

Голос покликача судового

Зволив божистий цезар-імператор, щоб Кнея Люція скарать вигнанням,