Зібрання творів у 12 томах. Том 05

Добривечір, дідусю!

Лев ( зу мівшись)

О! А ти чого?

Ку ць

Та ви ж бо кликали?

Лев

Коли?

Ку ць

Та оце саме жалували, що мене нема. (Лев плює.) Я думав,— може, вам бакуну забракло, та й виніс вам свіженького, а ви мені колись за те горілочки принесете.

Лев

А що ж! Тільки для тебе й носитиму. А сам з нехворощі не викуриш?

Ку ць

Ей де, дідусю! З нехворощі гірка!.. Та возьміте, возьміте бакуну!

Лев

Дзінькую пану, щоб ще якої чемериці дав,

Ку ць

Де ж таки, дідусю, я ж вас поважаю.

Лев

З вашою повагою!.. Он кум Музика водився з тобою, як з добрим, а куди ти йою завів? Під місток у прірву. Знаю я ваших.

Ку ць

Та то ж, дідусю, в нас було весілля, так як же без музики, а що він вилізти не здолав, то се його молодята щиро частували, а він же, ви знаете, не був непитущий...

Лев

Ти вже вибрешешся! Тебе й у ступі не влучиш... От ліпше, кажи навпростець, чого ти з мене хочеш, бо ти ж бездаремно з болота не вилізеш.

Ку ць

Дуже ви, дідусю, неймовірні стали, а я вас таки зроду люблю (Лев плює), я так утішився, як почув, що ви сюди на літне помешкання збираєтесь,— я вже казав своїм чортеняткам тут газони попідстригати, і ротонду під дубом гарненько позамітати, і стежечки вигладити, щоб вам було де на шпацір ходити.

Лев

(посміхаючись)

І вигадає ж бісова пара!

Ку ць

Може, хочете подивитися, як мої чортенятка хорошенько навчилися халяндри скакати? То я їх покличу — там такі втішні.

Лев

Ще чого хибує! Потрібні вони мені, цур їм!

Ку ць

Фе, такий чесний господар і такі негречні вирази вживає... На се літо ми врадили правдиву панську забаву — wyścigi, proszę pana 1— ніби по-простому гони. Отак, як стемніє, будуть спочатку розмаїтості: танці, співи, боротьба.

Лев

Битимитесь навкулачки, чи що?

Ку ць

Н-ну... Тепер се вже так не зветься... На озері будуть туманні картини, а потім тут на плацу почнуться перегінки,— і до того будемо просити вашої ласкавої помочі.

Лев

Чи ти здурів? Я маю з вами переганятись? А йди ти в болото!

Ку ць

Фе, такий чесний господар і таких нечемних виразів уживати! Та хіба ж я кажу, щоб ви свої старощі турбували? Ми лише важимо на ваші коненята — маєте коники ситенькі, добрі до пере-гінок...

Лев

Іще чого? А дзуськи не хочеш?

Ку ць

А таки не хочу, куштував, то не смачно. Та ви ж і сами знаєте звичай: як нема застави, то вже наше право до коней, се вже хоч і на суд ідім, то так буде. Ви чоловік справедливий, мусите признати — що право, то право.

Лев

(заклопотано)

Гм... ніби.,, та як же його... хіба теє... Слухайте, паничу, а може б якось...

К у ц ь

(помахує бичиком, що має в руках)

Я завжди радий зробити приємність, коли мене гречно просять, але ж тут розходиться о стан посідання і я, яко відпоручник цілої нашої громади, підлягаю карності...

Лев

Мені, паничу, якось невтямки ваша гутірка... Я чоловік темний, неписьменний, то вже вибачайте... А ніби я мав про заставу... Може б ви-те якось,., то вже б ми... ви мені зробите ласку, а я вас у чому послухаю, то й, може, воно...

Ку ць

(недбало)

Про заставу можна поговорити. А яка ж би мала бути застава?

і <

Лев

Та иіби кізлика можна б десь вишукати та привести, то для панича було б ліпше за коня, бо відомо, що кінь — то не цап і не дорівняти. Чи ж кінь збіжить за цапом? — ей, де-де! Та ще такі коні, як наші, мужицькі,— ні тобі клусом, ні тобі вчвал, одно знають — тюпки... А цап, як вогонь,— не тра й огира.

Ку ць

Одного цапа маєш дати?

Лев

Та ніби трудно більше, ви ж відаєте наші достатки...

Ку ць

Та які ж то перегінки з одним цапом?

Лев

А пашо вам, паничу, ті перегіики? За вами й так ніхто не збіжить, хіба от мої ярчуки...

Куць

(при слові «ярчуки» підскочив)

А цапа дасте чорного?

Лев

Та вже ж не як, я ж відаю, як тута треба. Можна ще ворону додати. Лукаш десь уполює.

Куць

Ніби трохи маленько... Та вже для вас... якось уже перед громадою вибрешуся... Ог нема чим могорич випити.